Вінілові платівки Bastille

Bastille починалися 2010 року в Південному Лондоні як домашній проєкт одного співака, Дена Сміта, і лише згодом виросли у повноцінний гурт з постійним складом. Give Me The Future, четвертий студійний альбом гурту за дискографією на Discogs, вийшов 2022-го — концептуальний альбом про втечу в цифрове майбутнє. У нашому каталозі — оригінальне видання на 180-грамовому вінілі.

Від бедрум-проєкту до концептуальних альбомів

За дискографією на Discogs гурт пройшов класичний шлях інді-команди: перші сингли й EP 2011–2012 років (Laura Palmer EP, Flaws/Icarus), потім дебютний альбом Bad Blood (2013), другий Wild World (2016), третій Doom Days (2019) — концептуальна пластинка про одну довгу ніч, і нарешті Give Me The Future (2022). У складі, крім Дена Сміта (вокал, клавішні, перкусія), нині значаться Вільям Фаркварсон (бас, клавішні, акустична гітара, бек-вокал), Кайл Сіммонс (клавішні, перкусія, бек-вокал), Кріс Вуд (барабани, бек-вокал) і Чарлі Барнс, який на записах встигає закривати одразу кілька позицій — бек-вокал, клавішні, барабани, бас і гітару. У профілі гурту на Discogs назва навіть записана стилізовано як BΔSTILLE, з грецькою літерою дельта замість “A”. За два роки після Give Me The Future, 2024-го, з’явився альбом & (Ampersand), а 2025-го — збірка From All Sides: Songs From The First 15 Years, що прямо підсумовує півтора десятиліття історії гурту з моменту заснування.

Що шукати на вінілі

Наше видання — одинарний LP, 180 грам, реліз лейблу Virgin EMI Records. Пластинку мастерингували на заводі GZ Media, а різ лакової матриці виконав Баррі Грінт у студії Alchemy Mastering — його ім’я прямо вказане в кредитах релізу, а в самому раннауті сторони A вигравіювано ще й скорочення “BAZZA ALCHEMY AT AIR”, що вказує на його ж робоче прізвисько і студію AIR, де виконувався різ. На стикері з зовнішнього боку упаковки надрукований напис “Made in Czech Republic”. Концептуально альбом побудований навколо теми ескапізму у віртуальне майбутнє — це видно навіть у трек-листі: дві інтерлюдії, “Brave New World” і “Total Dissociation”, розбивають платівку на смислові частини. У треку “Promises” (сторона B) декламує актор Різ Ахмед, а завершує альбом “Future Holds” за участю BIM — обидва факти прямо зазначені в трек-листі релізу.

З чого почати

Тим, хто цінує Bastille за великі, стадіонні приспіви часів дебютного Bad Blood, варто пам’ятати, що Give Me The Future звучить значно електроннішим і концептуальнішим — це не продовження раннього хітового звучання, а свідомий відхід від нього у бік наскрізної теми й майже театральної структури з інтерлюдіями. Тим, хто саме такий підхід і шукає — концептуальні альбоми з єдиною темою від початку до кінця, — варто звернути увагу і на попередника цього релізу, Doom Days, побудованого навколо однієї довгої ночі. А для першого знайомства із самим гуртом, без прив’язки до конкретного етапу, підійде збірка 2025 року, яка одразу охоплює всі п’ятнадцять років його історії, від перших синглів до останніх релізів. Загальний орієнтир по напрямку — розділ поп-рок, де стоїть основна частина дискографії гурту, а для тих, кого цікавить саме інді-складова цього конкретного альбому, підійде напрямок інді-рок.