Вінілові платівки Andrey Sirotkin

Андрій Сироткін — електронний продюсер із Києва, це підтверджує і MusicBrainz, у якого місто зазначено прямо в картці артиста. У нашому каталозі він представлений двома зовсім різними за характером релізами: клубним EP «Consider Me Gone» 2025 року і синглом «Untouchable» 2024-го, записаним разом із PYRAME. Discogs розводить їх навіть за стилями: перший — House і Leftfield, другий — Synth-pop, Synthwave, Techno й Acid одразу.

Як змінювалося звучання

«Untouchable» 2024 року — це передусім пісня з текстом: слова написав David Naville, і реліз одразу вийшов у вигляді сімох версій — оригінал, чотири ремікси різних авторів, інструментал і радіоредакція. Такий формат типовий для клубного синглу, розрахованого на діджеїв, а не альбомного слухання. «Consider Me Gone» 2025 року — інша робота: чотиритрековий EP без жодного ремікса, суто авторський вислів у форматі house і leftfield-електроніки, випущений французьким лейблом Brique Rouge.

Обидва релізи об’єднує одна людина за пультом: мастерингом і «Untouchable», і «Consider Me Gone» займався Роберт Бабіч — відомий електронний музикант і власник лейблу Systematic, який заодно тримає власну мастеринг-студію. Це рідкісний випадок, коли в каталозі одного українського артиста той самий фахівець стоїть у кредитах підряд на двох різних релізах двох різних років. Роберт Бабіч — не випадкове ім’я в мастеринзі: під власним псевдонімом він записує техно й дип-хаус із дев’яностих і водночас керує лейблом Systematic, тож для молодого українського релізу це доволі показове сусідство в кредитах.

Лейбли теж не повторюються: «Untouchable» вийшов на німецькому Thisbe Recordings, «Consider Me Gone» — на французькому Brique Rouge, тобто обидва рази це різні країни й різні видавці.

Що шукати на вінілі

З «Untouchable» варто одразу знати неприємну правду: у базі Discogs цей реліз задокументований лише як цифровий — сім файлів у форматі WAV, без жодної згадки про вініл, завод пресування чи колір диска. Фізичного видання цього релізу в базі немає, хоча в нашому магазині це платівка; постачальник міг випустити вініл окремим, ще не занесеним до каталогу тиражем. Тому конкретику про пресування цього релізу ми тут не наводимо — її просто нема звідки взяти чесно.

З «Consider Me Gone» ситуація прозоріша: це стандартний дванадцятидюймовий EP на 33 обертах у форматі стерео, чотири треки нарівно поділені між двома боками. Даних про завод пресування чи колір вінілу Discogs теж не наводить, а сам реліз настільки свіжий, що в базі його поки що позначили лише двоє власників — із середньою оцінкою в максимальні 5 балів, що радше знак свіжості релізу, ніж доказ широкого визнання.

З чого почати

Тим, хто любить компактний клубний трек із варіантами на будь-який діджей-сет, підійде «Untouchable» — там сім версій однієї пісні, від оригіналу до радіоредакції. Тим, хто хоче почути авторський вислів без чужих реміксів, краще брати «Consider Me Gone» — це суцільна власна робота, без сторонніх ремікшерів. А тим, хто цікавиться української електронною сценою загалом, варто тримати в полі зору обидва: це два різні полюси одного продюсера за рік різниці.

У каталозі релізи лежать у двох різних напрямках: «Consider Me Gone» — у Punk, «Untouchable» — у Techno. Це наша полична розкладка, і зі стилями Discogs (House, Leftfield, Synth-pop) вона не збігається напряму — орієнтир не переплутати одне з іншим.