Вінілові платівки Víkingur Ólafsson

Ісландський піаніст Вікінгюр Оулавссон побудував кар’єру на тому, що класична музика на його платівках рідко звучить так, як очікуєш. «Reflections» (Deutsche Grammophon, 2021) — не звичайний сольний реситаль, а перепрочитання Дебюссі, де поруч зі студійними записами стоять домашні начерки «Home Session» і повноцінні електронні ремейки від інших музикантів. Незручна деталь для тих, хто чекає традиційного класичного вінілу: половина треків — не концертний виступ і не чистова студійна сесія, а домашні чернетки, які Оулавссон свідомо залишив у релізі поруч із фінальними версіями тих самих п’єс. У нашому каталозі це поки єдина його платівка — подвійний 180-грамовий вініл Deutsche Grammophon, записаний у Harpa Concert Hall у Рейк’явіку та Teldex Studio в Берліні.

Як мінявся звук

Оулавссон народився 1984 року в Рейк’явіку, закінчив Джульярдську школу в класі Роберта Макдональда і дебютував 2009 року платівкою з творами Брамса й Бетховена, записаною в лейпцизькому Гевандхаузі для лейбла Hands on Music — за той альбом він отримав дві ісландські музичні премії й номінацію на приз Ради північних країн. Це типовий шлях класичного піаніста: академічна освіта, дебютний реситаль, нагороди за виконавську майстерність.

«Reflections» ламає цю траєкторію. Замість чергового реситалю Оулавссон узяв цикл фортепіанних п’єс Дебюссі й розділив роботу над ними на три етапи, які чути прямо в трек-листі: домашні начерки «Home Session», записані ще до студії, без монтажу; фінальні студійні версії тих самих п’єс (сторона D); і повністю електронні перепрочитання, довірені запрошеним музикантам — ісландській піаністці й продюсерці Ханії Рані, дуету Hugar, техаському ансамблю Balmorhea та ісландському продюсеру Гельгі Йонссону. Один і той самий твір, «Bruyères», відкриває альбом домашнім начерком (A1) і закриває його студійною версією (D3) — так само повторюється «Canope» (A3 і D1). Це не помилка трек-листа, а свідома композиційна рамка: від приватного етюду до завершеної інтерпретації.

Що шукати на вінілі

Наш примірник — подвійний 180-грамовий вініл, пресований на заводі Optimal Media в Німеччині: про це говорить і стикер на плівці «Made in Germany», і сама структура раннаута — на всіх чотирьох сторонах витравлені ледь помітні «геометричні» позначки заводу, дзеркально віддруковані одна до одної. Лак різав Мартін Крафт, мастеринг — Ґец-Міхаель Рит, продюсери запису — Крістіан Бадзура (він же виконавчий продюсер), Крістофер Тарнов і Тобіас Леманн; запис зроблено в концертній залі Harpa в Рейк’явіку та в Teldex Studio Берліна.

З чого почати

Якщо хочеться почути Дебюссі в найбільш «чистому» фортепіанному звучанні — починайте зі сторони D: студійні версії «Canope» і «Bruyères» там записані без жодної електронної обробки, а сторона C — це повний цикл «Pour Le Piano» в класичному виконанні.

Якщо цікавіше, як класична п’єса перетворюється на електронний трек, — сторона A2 («La Damoiselle Élue» у ремейку Ханії Рані) і сторона D2 («La Cupis» у версії Balmorhea) показують діапазон підходів: від мінімалістичного піаніно-семплінгу до повноцінного амбієнту.

Якщо хочеться відчути, з чого все почалося, — домашні начерки A1 і A3 звучать як демозапис, який ніхто не збирався видавати окремим релізом, і саме ця «незакінченість» є частиною задуму.

Далі логічно рухатися в бік класики нашого каталогу — класична музика, або в бік суміжної сцени, де акустичні інструменти й електроніка звучать в одному треку, — неокласична музика.