Вінілові платівки The Dave Brubeck Quartet

Квартет Дейва Брубека — це той рідкісний випадок, коли джазовий гурт увійшов в історію завдяки арифметиці. Брубек навчався композиції у Даріуса Мійо і приніс у джаз те, чого там майже не було: складні розміри. «Take Five» іде на п’ять чвертей, «Blue Rondo à la Turk» — на дев’ять восьмих, і в 1959 році це звучало як щось несумісне зі свінгом. Продюсери Columbia були впевнені, що платівка провалиться.

Як змінювався звук

До Time Out квартет грав цілком традиційний вест-кост-джаз, з якого його виділяв хіба що сухий, майже класичний тон Брубека на роялі. Ідея експерименту з розмірами прийшла після гастрольного туру Євразією, де музиканти почули народні ритми, які не вкладаються в чотиридольний рахунок. Time Out (1959) зібраний майже цілком із таких речей, і головна знахідка альбому — саксофон Пола Дезмонда, який на цих розмірах звучить так само розслаблено, ніби нічого складного не відбувається. «Take Five», найвідоміша річ квартету, написана саме Дезмондом, а не Брубеком.

У каталозі JPV — три різні тиражі «Time Out»: видання 2015 року друкував європейський DOL (за нашим правилом це не ліцензія від правовласника, а окремий перевидавець, хоч і законний), а пресував чеський завод GZ Media. Американське перевидання 2024 року вже офіційне, від Sony/Columbia: лак у раннауті різав Джефф Пауелл, а пресувала студія Memphis Record Pressing у Теннессі — хоча в кредитах Discogs той самий GZ Media чомусь позначений як місце мастерингу цього тиражу, а не преса, і це показує, наскільки заплутаним буває розподіл ролей одного заводу між різними виданнями.

Попри різних видавців і заводи, текст на конверті у всіх трьох виданнях підписаний одним і тим самим автором — Стівом Рейсом; ці нотатки просто передруковують з тиражу в тираж, а не замовляють заново. Європейський DOL-наклад іде зі срібним стикером «The best of jazz, blues and 60’s» — це маркетинговий слоган серії перевидавця, а не оцінка від самого гурту чи лейбла-правовласника.

Що шукати на вінілі

У нас Time Out представлений трьома різними виданнями, і різниця між ними реальна: одні тиражі йдуть у звичайному конверті, інші — у розкладному з фотографіями сесій, і всі на 180 грамах, але з різних перевидавничих серій. Це той випадок, коли варто дивитися на лейбл і рік конкретного пресу.

Головне, що варто знати про звук: Time Out записаний на ранньому етапі стерео, коли інструменти розводили по каналах максимально жорстко. Рояль і саксофон сидять практично в різних колонках, і на навушниках це помітно одразу. Це не дефект пресу і не помилка мастерингу, а норма 1959 року — сучасні перевидання цю картину не виправляють, бо виправляти означало б переробити альбом.

Інших альбомів квартету в каталозі немає, і це чесно відображає ринок: Time Out перевидають постійно, решту дискографії — рідко.

З чого почати

Вибір тут фактично один, і він же правильний: Time Out — найпродаваніша джазова платівка в нашому каталозі. Якщо ви берете її вперше, розкладне видання дає більше контексту: там фотографії сесій і оригінальна абстрактна обкладинка у повний розворот. Якщо потрібен просто альбом і без переплати за поліграфію, звичайний 180-грамовий тираж дає той самий запис.

Далі варто зазирнути на Jazz і Classical Music — Брубек прийшов у джаз саме звідти, і в його гармонії це чути.