Вінілові платівки Tricky

Tricky випустив «Fall To Pieces» у вересні 2020 року на власному лейблі False Idols через дистрибуцію !K7 — і це не той похмурий брейкбіт із «Maxinquaye», який зробив йому ім’я в середині дев’яностих. Discogs заносить конкретно цей тираж у стилі «Jazzy Hip-Hop» і «Downtempo»: платівка радше тиха й камерна, ніж продовження ранньої агресії. Той, хто чекає нового «Overcome» чи «Black Steel», отримає одинадцять треків, які тримаються ближче до приглушеного джазового біту, ніж до брейкбітів дев’яностих.

Як змінювалося звучання

Перші сингли Tricky з’явилися 1993 року — «Aftermath» і «Ponderosa» — а вже 1995-го вийшов дебютний альбом «Maxinquaye». За ним ідуть «Pre-Millennium Tension» (1996), «Angels With Dirty Faces» (1998) і «Juxtapose» (1999). На початку 2000-х темп не спадав: «Blowback» (2001) і «Vulnerable» (2003) вийшли одне за одним — а потім у дискографії Discogs є розрив: наступний повноцінний альбом з роллю Main зафіксовано лише 2008 року, це «Knowle West Boy». Далі йдуть «Mixed Race» (2010) і «False Idols» (2013) — альбом названо так само, як лейбл, на якому через сім років вийде і «Fall To Pieces». У 2017-му з’явився «Ununiform», а в тому самому 2020 році, що й наша платівка, у дискографії Tricky є ще один майстер-реліз — «20,20».

Показове порівняння тегів каталогізації: у майстер-релізу «Fall To Pieces» стилі — «Downtempo», «Synth-pop», «House», а конкретно наш тираж позначений інакше — «Jazzy Hip-Hop» і «Downtempo», без синтпопу й хаусу. Це не помилка каталогізатора, а типова ситуація, коли жанрові теги різних видань того самого альбому в базі просто не збігаються між собою.

Що шукати на вінілі

Наш тираж «Fall To Pieces» — один LP у форматі stereo, виданий у Європі на False Idols з дистрибуцією через !K7. Зведення робили в The Barn, студії в графстві Девон, а мастеринг — у Metropolis Studios; у кредитах Discogs мастеринг записано на Джона Девіса (John Davis), зведення — на Ian Caple, продюсер релізу — сам Tricky. Раннаути на цьому виданні не штамповані, а вирізьблені вручну (etched), і Discogs фіксує одразу два варіанти раннауту на кожній зі сторін — тобто платівку друкували щонайменше двома окремими партіями зі своїми позначками в канавці. До вінілу додається код для завантаження цифрової версії альбому.

Ще одна дрібниця, яку варто перевірити перед покупкою: сторони на конверті підписані не літерами A/B, а словами «That Side» і «This Side», а нумерація треків наскрізна через обидві сторони — «This Side» починається одразу із сьомого треку, а не знову з першого. Лейбл-код на етикетці — LC07306, штрихкод — 4062548013672. Видавничі права в кредитах розписані одразу на три структури — False Idols, !K7 Publishing і Kobalt Music, — що для незалежного лейбла Tricky виглядає ознакою чіткіше побудованої видавничої угоди, ніж у бутлегів чи дрібних перевидань без жодного видавця в кредитах.

З чого почати

Якщо хочеться почути, яким Tricky став через чверть століття після «Maxinquaye», а не яким був — починайте з «Fall To Pieces» саме на вінілі: мастеринг Metropolis Studios на аналозі звучить помітно м’якше, ніж у стрімінгу. Якщо цікавить не так конкретний артист, як напрямок trip-hop загалом, у нас є окремий розділ Trip Hop із суміжними виконавцями цього звучання. А якщо ближче тихий саунд-дизайн без ритм-акценту — придивіться до розділу Downtempo, Ambient, Electronic: за тегами Discogs «Fall To Pieces» саме туди й потрапляє за настроєм, навіть коли формально в каталозі стоїть в іншому напрямку.