Вінілові платівки Cesária Evora

Сезарія Евора співала в барах Мінделу тридцять років і записала перший міжнародний альбом у сорок сім. Далі був світовий тур, Греммі й концерти, які вона грала боса — не як образ, а тому що інакше не виходило зосередитися. Померла 2011 року на Кабо-Верде, куди повернулася назавжди.

Одразу чесно про класифікацію. У нашій навігації вона стоїть у джазі, і це навігаційне рішення, а не жанрове визначення. Евора співала морну і коладейру — кабовердіанські форми, у морни португальсько-креольський текст, повільний розмір і настрій, який місцевою мовою називають sodade. З джазом’їх ріднить хіба що інструментарій і те, що обидві музики зручно ставити в один розділ магазину.

Голос, який не змінювався сорок років

Манера Евори майже не еволюціонувала — і це не докір. Вона співала в одному регістрі, без вібрато й без спроб додати драматизму, і всі зміни в’її записах приходили ззовні: від аранжувальників, від студій, від того, хто саме грав на кавакіньйо і скрипці.

Miss Perfumado 1992 року був тим альбомом, який вивів’її з Кабо-Верде у світ. Cabo Verde 1997-го і Cesaria 1995-го записувалися вже в Парижі, у кількох студіях підряд — Bastille, Davout, Harry Son, Gimmick, — і в них помітно більше французького продюсерського впливу. Mar Azul 1991 року, навпаки, найпростіший і найближчий до того, як це звучало в барах.

Distino Di Belita — запис 1990 року, зроблений ще до всієї міжнародної історії. Це найраніший матеріал у нашому каталозі, і слухати його варто саме як точку відліку.

Що шукати на вінілі

Головне, що треба знати про Евору на вінілі: більшість її альбомів на платівці не виходили взагалі. Cesaria і Cabo Verde у виданнях 2018 року позначені на конверті як перший вініловий реліз — до того ці записи існували тільки на компакт-дисках. Тобто оригінального пресу, який можна шукати на вторинному ринку, тут просто немає, і сучасне видання — єдиний варіант.

Cabo Verde зроблено найретельніше: мастеринг у Gateway Mastering, зведення частково в Bastille і частково в нью-йоркській Sound On Sound, прес на французькому заводі MPO. У колекціонерів там’є примітка щодо другого варіанту тиражу — на четвертій стороні номер штампу виведено вручну, а не лазером. На звучанні це не позначається, але при звірянні варіанта помічається одразу.

Distino Di Belita у нас у виданні Music On Vinyl на синьому вінілі, обмеженому й пронумерованому. Miss Perfumado — два диски на білому вінілі, лейбл Legacy і RCA. Обидва обрані кольори тут працюють як маркер обмеженого накладу.

Технічна деталь для тих, хто звіряє каталог: у нас Distino Di Belita зараз лежить у двох окремих позиціях, хоча це те саме видання. Якщо бачите два однакові товари — це не два різні преси.

З чого почати

Miss Perfumado — правильний початок за будь-яких умов. Це та платівка, з’якої почалася її міжнародна історія, і на ній є Sodade, пісня, яку в неї впізнають навіть ті, хто про Кабо-Верде не чув.

Хочете рівнішого й тихішого — Mar Azul: невелика платівка з мінімальним аранжуванням, ближча до живого виконання.

А якщо цікаво, як вона звучала до продюсерів, беріть Distino Di Belita, запис 1990 року.

Далі по каталогу: джаз, куди ми її поставили за навігацією, і фолк, до якого її музика ближча за походженням.