Вінілові платівки Hans Zimmer

Ганс Циммер на вінілі не завжди звучить так само, як у кінотеатрі: частина найпопулярніших у нас видань — це не оригінальні саундтрек-майстери, а окремі студійні чи концертні записи його тем іншими виконавцями. Розібратися, що саме купуєш, варто ще до того, як платівка опиниться на програвачі.

Як розвивалося звучання: від британських студій до концертних залів

Ганс Флоріан Циммер народився 12 вересня 1957 року в Німеччині, ранню частину кар’єри провів у Великій Британії, а згодом перебрався до США. З 1980-х написав музику більш ніж до 150 фільмів, а 1995 року отримав “Оскар” за партитуру до “Короля Лева” (дані Last.fm). У нашому каталозі ця кар’єра розпадається на два різні за природою типи видань: власне кінопартитури, записані під конкретний фільм, і окремі концертні або студійні проєкти, де його теми переграють інші оркестри та аранжувальники — це дві різні речі, які варто не плутати одну з одною. На полиці магазину це виглядає як один артист, але фактично — чотири різні студії запису, чотири різні склади музикантів і чотири різні країни преса.

Що шукати на вінілі: чотири видання з різною історією запису

Interstellar (2015, північноамериканський прес, 2 платівки, стерео) — це справжній саундтрек до фільму, 16 треків на двох платівках. А ось The Classics (2017, європейський прес, гейтфолд, 2 платівки) — це вже не запис із кінозалу: за кредитами Discogs, аранжування зробили Gavin Greenaway та John Ashton Thomas, диригував Greenaway, зводив Nick Wollage, а на стікері тиражу написано: “вперше найкращий кінокомпозитор світу у виконанні найяскравіших музикантів світу” — тобто це наново записана оркестрова версія тем, а не оригінальні дублі з фільмів. У нотатках Discogs до цього тиражу окремо зазначено, що трек-лист однаково надруковано і на задній стороні гейтфолда, і всередині розвороту — дрібниця, яка підказує, що видання готували для колекціонерів, а не просто друкували наліпку поверх студійного релізу.

The World Of Hans Zimmer (A Symphonic Celebration) (2019, європейський прес, 3 платівки) — концертний запис: за даними Discogs, диригував Martin Gellner, а грав ORF Radio-Symphonieorchester Wien, віденський оркестр австрійського публічного радіомовлення ORF, тобто це запис саме концертного виконання, а не студійна сесія під фільм. Ще одне концертне видання — Live (2023, європейський прес, 4 платівки по 180 грам, лімітований аудіофільський тираж з кольоровими друкованими внутрішніми конвертами): серед виконавців у кредитах Discogs значиться Odessa Opera Orchestra — одеський оперний оркестр, що звучить саме на цьому релізі.

З чого почати колекцію Ганса Циммера

Якщо потрібен саме звук із фільму, а не переосмислення, бери Interstellar — це єдине з чотирьох видань, де кредити Discogs не показують стороннього аранжувальника чи диригента, тобто перед тобою сам фільмовий саундтрек.

Якщо цікаво почути, як його теми звучать у живому виконанні оркестром, розумний вибір — The World Of Hans Zimmer або Live з одеським оркестром: обидва записані на концертах, а не в студії під монтаж фільму.

Якщо хочеться одразу широкого огляду тем із різних фільмів в одному виданні, підійде The Classics — це не саундтрек одного фільму, а збірка перезаписаних оркестрових версій. Загальний контекст композиторської музики для кіно на нашому сайті — розділ Soundtrack, а сусідній за духом академічний звук — у розділі Neoclassical Music.