Вінілові платівки Roger Eno

Роджер Іно народився 1959 року у Вудбриджі в графстві Саффолк, у дванадцять узявся за евфоній, у шістнадцять вступив до Колчестерського коледжу вчитися музиці, а після випуску якийсь час вів курс музичної терапії в місцевій лікарні. Перший студійний досвід отримав у роботі зі старшим братом Брайаном — і відтоді його майже завжди представляють через це споріднення. Прикро, бо власні платівки Роджера влаштовані інакше: там менше синтезатора й більше фортепіано, а паузи працюють як повноцінний інструмент.

Як змінювалося звучання

Вісімдесяті й дев’яності Роджер провів переважно в спільних проєктах — Channel Light Vessel, гурт Тіма Роббінса The Rogues Gallery Band, десятки платівок на межі ембієнту та камерної музики. Тегова статистика на нього і сьогодні майже порожня: MusicBrainz має лише ambient, modern classical і space ambient, причому кожен тег поставила буквально пара людей. Це не привід не слухати, а чесний портрет ніші, у якій він працює.

Другий період почався 2020 року, коли Deutsche Grammophon підписав його на серію сольних релізів. Mixing Colours — ще спільна з Брайаном платівка з вісімнадцяти мініатюр, названих кольорами й мінералами: Роджер грав на клавішах, Брайан обробляв. The Turning Year 2022-го — уже сольна робота, записана в берлінській Teldex Studio з продюсером Крістіаном Бадзурою: фортепіано і струнні, чотирнадцять частин. The Skies, They Shift Like Chords 2023-го додала до цього голос і дванадцять довших форм.

Окремо стоїть Rarities — це не альбом, а міні-альбом з одинадцяти архівних п’єс, і купувати його як повноцінну сольну платівку не варто. У нашому каталозі під іменем Роджера лежать також збірка Брайана Іно та різдвяна антологія Winter Tales; технічно це записи інших виконавців, і плутати їх із його власними релізами не потрібно.

Що шукати на вінілі

Уся серія вийшла на Deutsche Grammophon, але зроблена вона різними руками. Mixing Colours 2020 року (каталожний 483 7772) — подвійник на 200-грамовому вінілі, важчому за звичний стандарт, пресований на Optimal Media; лаки різали двоє, Гайно Лея і Штефан Теннер, що для одного подвійного альбому трапляється нечасто. Майстеринг у Ґетца-Міхаеля Ріта, картини на конверті — Дома Теобальда, фотографії — Бі Іно. У колекціях Discogs ця версія стоїть 1490 разів при оцінці 4,46 від 136 людей.

Видання 2025 року на синьому і рожевому вінілі (486 6674) — це той самий альбом, а не новий запис: 98 колекцій проти 1490 у першого пресу, оцінок поки десять. The Turning Year пресували знову на Optimal, лак різав Лея, майстеринг у Ріта; конверт розписала Сесілі Лоріс Іно, донька Роджера, а вкладку й фотографії зробив він сам — це найвище оцінена його платівка в нас, 4,53 при 64 голосах. The Skies, They Shift Like Chords теж повністю оформлена Сесілі; частина накладу з фірмової крамниці DG йшла з підписаною художньою карткою А4, у звичайному пресі її немає. А Rarities узагалі виготовили на іншому заводі — Schallplattenfabrik Pallas, а не Optimal, і в межах однієї серії DG це різні виробничі ланцюжки.

З чого почати

Найпростіший вхід — The Turning Year: чотирнадцять коротких фортепіанних п’єс зі струнними, записаних в одній студії за один підхід, без електронної обробки. Її ж легше за все слухати фоном, не втрачаючи нічого. Поруч у нас стоять інші релізи з напрямку Neoclassical Music.

Тим, кому ближче електронна сторона, підійде Mixing Colours — але тут доведеться обирати між пресами: 200 грам 2020 року чи кольоровий 2025-го. Музика однакова, різниця тільки у вазі, кольорі й ціні.

Третій варіант — узяти The Skies, They Shift Like Chords і почути, як ембієнт витримує людський голос. Ця гілка каталогу зібрана в напрямку Downtempo/Ambient/Electronic.