Вінілові платівки Funkadelic

Funkadelic існували з 1968 по 1981 рік і були другою половиною одного організму: Джордж Клінтон паралельно вів Parliament, і музиканти між двома складами ходили вільно. Різниця була в підході. Parliament робили танцювальну музику з духовими, Funkadelic — гітарну, перевантажену, з відкритим боргом перед Хендріксом. MusicBrainz описує гурт тегами funk, psychedelic funk, funk rock і acid rock, і саме такий порядок пояснює, чому їх слухають люди, які фанку взагалі не слухають.

Як змінювався звук

Ранній період — це майже рок-гурт із секцією. Maggot Brain 1971 року відкривається десятихвилинним заголовним треком, у якому Едді Гейзел грає одне соло від початку до кінця; після нього йдуть «Can You Get To That» на 2:47 і «Hit It & Quit It» на 3:45 — коротка пісенна форма поруч із розгорнутою імпровізацією. Закриває платівку «Wars Of Armageddon» на 9:33, майже колаж.

Пізніше, до середини сімдесятих, звучання стає щільнішим і смішнішим: «Cosmic Slop», «Standing On The Verge Of Getting It On», «Funky Dollar Bill» — це вже характерний П-фанк, де гітара нікуди не поділася, але поруч з’явилися хор і бас Бутсі Коллінза. Discogs класифікує обидві наші платівки однаково — жанри Rock і Funk / Soul, стилі P.Funk і Psychedelic Rock, — і в цьому випадку класифікація точна.

Що шукати на вінілі

У каталозі є дві дуже різні речі, і плутати їх не варто. Maggot Brain у виданні 2023 року (Westbound HIQLP 2 096) — це не подвійний альбом, хоч у картці й стоїть «2 платівки». Насправді це сам альбом плюс бонусний дванадцятидюймовик: на ньому ремікс «Reworked by Detroiters» 2017 року на 10:06 і концертний запис 1971-го на 13:59, тобто на чотирнадцять хвилин довший за студійну версію. Прес зробили на GZ Media, у раннаутах стоїть 248857E1/B та 248857E2/A. Хайп-стікер обіцяє ремастеринг із нових аналогових трансферів у високій роздільності та 180 грамів — вагу ми в картці не вказали, хоча за паспортом видання вона є.

Funkadelic’s Greatest Hits (Westbound SEW167) — британське перевидання 2023 року, яке маркетує й розповсюджує Ace Records. Тут корисно знати одну річ до покупки: це збірка з коротшими версіями. «Hit It And Quit It» на ній іде 2:40 проти 3:45 на Maggot Brain — різні монтажі однієї речі. Так само «Can You Get To That» скорочено до 2:45. Якщо цікавить альбомний Funkadelic, збірка його не замінює, вона з іншою метою зроблена.

Продюсерські кредити на збірці належать самому Джорджу Клінтону, фотографію робив Джоел Бродскі — той самий, чиї портрети зробили обкладинки цілої епохи американських лейблів.

З чого почати

Один альбом, який пояснює гурт цілком, — Maggot Brain, і бонусний дванадцятидюймовик у цьому виданні працює на ту саму ідею: та сама композиція в трьох станах, студійному, концертному й переробленому. Це рідкий випадок, коли додатковий диск не наповнювач.

Збірку варто брати тим, кому потрібен П-фанк як настрій, а не як конкретний альбом: десять речей з різних платівок сімдесятих, підряд і без пауз. Обидва видання лежать у розділі Funk, а гітарна, кислотна половина цієї музики має продовження в розділі Psychedelic Rock.