Вінілові платівки Peter Tosh

Пітер Тош на нашій полиці представлений альбомом «Mama Africa» 1983 року — у нас це американське перевидання 2024-го від Parlophone, лімітоване, на одній платівці кольору «recycled red» (так і зазначено в примітці релізу: «Special Edition Recycled Red Vinyl»). Несподіванка чекає вже у трек-листі: поруч із коренево-реггійними речами тут стоїть кавер на рок-н-рольну «Johnny B. Goode» Чака Беррі — не типовий вибір для артиста, який все життя вважався голосом роздратованого політичного реггі.

Від тріо у Тренчтауні до голосу протестного реггі

Пітера Тоша звали Вінстон Х’юберт Макінтош, він народився 1944 року в парафії Вестморленд на Ямайці і самотужки навчився грати на гітарі, підглядаючи за вуличним музикантом. У Кінгстоні він познайомився з вокальним педагогом Джо Хіггсом, а через нього — з Бобом Марлі та Банні Вейлером: у 1962-му троє почали співати разом, а 1964-го оформили гурт The Wailing Wailers. Після повернення Марлі з США і спільного захоплення растафаріанством гурт перейменувався на The Wailers, а музику сповільнили з ска до рокстеді, наповнивши тексти соціальним і релігійним змістом. У 1970-му до складу увійшли ритм-секція братів Аарона й Карлтона Барретт, і гурт під назвою Bob Marley & The Wailers випустив «Catch a Fire» та «Burnin’» (обидва 1973-го). Того ж 1973-го Тош покинув гурт заради сольної кар’єри й став одним із найпослідовніших промоутерів растафаріанської ідеології в реггі — саме цей, вже сольний, голос і звучить на «Mama Africa» 1983 року. У середині 1960-х трьох Wailers на ексклюзивний контракт підписали продюсери Денні Сімс і Джонні Неш, а згодом гурт записував ранні класики реггі на кшталт «Soul Rebel» і «Small Axe» разом з Лі «Скретчем» Перрі — задовго до того, як Тош почав озвучувати вже власні африканські мотиви на «Mama Africa». У 1987-му Тоша застрелили під час пограбування його будинку на Ямайці.

Що шукати на вінілі

Наш примірник — лімітоване американське перевидання 2024 року на кольоровому вінілі з перероблюваного матеріалу, одна платівка, з тим самим штрихкодом і трек-листом, що й у примірників того самого тиражу. Продюсуванням займалися Кріс Кімсі та сам Тош, зведенням — теж Кімсі разом з артистом, а запис звуку — інженери Джеффрі Чанг і Ланселот «Максі» Маккензі. За барабанами — одразу двоє: Слай Данбар (з дуету Sly & Robbie) і Карлтон «Санта» Девіс, у бек-вокалі серед інших відзначилася соул-співачка Бетті Райт. У кредитах саме цього пресу немає окремого імені інженера мастерингу чи заводу — лише позначка про лімітований наклад, тож про конкретне виробництво диска Discogs мовчить. А ще на альбомі, повністю зробленому в дусі roots reggae, є вже згаданий кавер на «Johnny B. Goode» Чака Беррі — цей номер у трек-листі виглядає свідомим підморгуванням до витоків рок-н-ролу, а не випадковістю.

З чого почати

Якщо хочеться відразу почути класичний політично загострений roots reggae Тоша — починайте з «Mama Africa», де є і заголовна пісня-присвята Африці, і соціальна лірика. Якщо цікавить сам напрямок — у каталозі є реггі, де зібрані споріднені виконавці цієї традиції. А якщо цікаво, як реггі-музиканти переосмислювали рок-н-рольну класику, — загляньте у напрямок рок-н-рол, звідки родом і сам кавер на Чака Беррі.