Поставте голку на першу доріжку. Спершу буде зовсім не те, чого ви чекаєте від Daft Punk: важкі рок-акорди, як вступ до концерту на стадіоні. А потім усе стихає, і з’являється легка, пружна диско-гітара. Її грає людина, яка в 1970-х написала «Le Freak». Голос, що кличе вас усередину, пропущено через вокодер: співає робот.
Цей робот і його напарник роками будували музику з семплів, чужих шматочків старих платівок. А тут вирішили: майже ніяких семплів. Тільки живі люди, справжні барабани, оркестр. І заплатили за це з власної кишені понад мільйон доларів. Ось як двоє французів у шоломах зробили найлюдянішу платівку свого життя.
Чому це ікона
За словами Rolling Stone, Daft Punk зіграли величезну роль у вибуху електронної танцювальної музики наприкінці 2000-х, а потім повністю від неї відвернулися і записали платівку в дусі диско 1970-х, із Джорджо Мородером і Найлом Роджерсом. Вийшов концептуальний альбом, який журнал описує як ретро і футуристичний водночас, химерний і дивно людяний. У списку 500 найкращих альбомів усіх часів Rolling Stone альбом стоїть на 295-му місці.
На «Греммі» 2014 року альбом забрав п’ять нагород, серед них головну, «Альбом року», а «Get Lucky» стала «Записом року». Це єдиний альбом Daft Punk, який очолив американський чарт, а «Get Lucky» з Фарреллом Вільямсом і Найлом Роджерсом була першою в чартах понад 30 країн.
Двоє хлопців, яким набридли петлі
Тома Бангальтер і Гі-Мануель де Омем-Крісто познайомилися в 1987 році в паризькому ліцеї Карно. На початку 1990-х у них був гітарний гурт Darlin’, який прожив пів року, зіграв два концерти і записав чотири пісні. Британський журнал Melody Maker назвав їхню музику «a daft punky thrash», щось на кшталт «дурнуватий панкуватий шум». Хлопців рецензія розсмішила, і назву вони взяли собі.
Далі були «Homework» 1997 року і «Discovery» 2001-го з «One More Time». Приблизно тоді ж з’явилися шоломи роботів. Бангальтер пояснював: усе почалося з сором’язливості.
У 2008 році вони сіли в Парижі за нові демо і пів року їх записували. Мелодії подобалися. Метод ні. Бангальтер згадував, що вони могли зіграти риф, але не могли втримати його «чотири хвилини поспіль», тож усе знову трималося на петлях і семплах. Демо відклали і взялися за музику до фільму «Трон: Спадок» для оркестру з вісімдесяти п’яти музикантів. Після цього стало ясно, що робити далі.
Зробити з людьми те, що робили з машинами
Ідея звучала просто: те, що Daft Punk колись робили із семплерами, тепер зробити з живими музикантами. Аранжувальник Кріс Касвелл, який працював із ними над «Троном», зібрав команду студійних музикантів. Барабанщик Джон «Джей Ар» Робінсон грав на «Off the Wall» Майкла Джексона, і дует захоплювався нюансами, яких не дасть жодне програмування. Поруч басист Натан Іст, гітарист Пол Джексон-молодший, барабанщик Омар Хакім.
Тепер уявіть цю роботу. Хакім записує окремі барабанні фрази, з яких дует потім складає пазл. Бангальтер наспівує йому складну партію ударних і баса голосом, і Хакім її повторює і робить кращою. Навіть гомін ресторану не беруть із бібліотеки звуків: ставлять мікрофони перед людьми, які стукають виделками.
Запис розтягнувся з 2008 по 2012 рік: студії Henson, Conway і Capitol у Каліфорнії, Electric Lady у Нью-Йорку, Gang у Парижі. Платили за все самі. Бангальтер оцінив витрати у понад мільйон доларів і додав, що цифра тут не головне.
Гості в кімнаті з роботами
Гітарист, під якого танцював світ. Найл Роджерс заснував гурт Chic. Їхній «Le Freak» розійшовся тиражем понад сім мільйонів синглів, а «Good Times» став однією з найбільш семплованих пісень в історії. Потім Роджерс спродюсував «Let’s Dance» Девіда Боуї і «Like a Virgin» Мадонни. З Daft Punk він уперше зустрівся ще в 1997-му, на вечірці з нагоди виходу «Homework». Роками вони не могли збігтися в графіках. Нарешті дует покликав його в Electric Lady. Роджерс попросив вимкнути все, крім барабанів, і почав шукати свою партію. Шукав, поки дует не став помітно задоволеним. «Усім іншим довелося перегравати під мене», — згадував він потім. Басист Натан Іст справді переписав бас під його гітару.
Батько електронного диско. Джорджо Мородер народився в 1940 році в маленькому містечку в італійських Альпах. У 1977-му разом із Донною Саммер він зробив «I Feel Love», пісню, з якої фактично почалася електронна танцювальна музика. Потім три «Оскари», зокрема за «Flashdance» і «Top Gun». Daft Punk не попросили його нічого зіграти. Бангальтер просто спитав, чи хоче він розповісти історію свого життя. Мородер говорив кілька годин, два дні поспіль. У кабінці стояло кілька мікрофонів, і він вирішив, що це на випадок, якщо один зламається. Інженер пояснив: мікрофони з різних епох, від 1960-х до сьогодні, кожен на своє десятиліття його життя. Різниці ніхто не почує, сказав інженер, але Тома почує. Мородер потім визнав: «Мене взагалі не підпускали до роботи».
Автор пісні жабеняти Керміта. Пол Вільямс написав «Rainbow Connection», яку співав Керміт у фільмі «The Muppet Movie», «We’ve Only Just Begun» для Carpenters і «Evergreen» для Барбри Стрейзанд, за яку отримав «Оскар». А ще в 1974 році він зіграв лиходія Свона, демонічного продюсера, у фільмі Браяна Де Пальми «Привид раю». Цей фільм дуже вплинув на Daft Punk. Для самого Вільямса все почалося з дзвінка «двох роботів». Він написав слова до кількох пісень і заспівав одну з них, «Touch» . Дует назвав її серцем платівки.
А ще Фаррелл Вільямс, Джуліан Касабланкас, фронтмен The Strokes, Ноа Леннокс з Animal Collective, відомий як Panda Bear (колись Daft Punk відмовили йому в реміксі, а потім самі покликали в Париж), і хаус-композитор Тодд Едвардс, знайомий ще з «Discovery».
Пісня літа і п’ять «Греммі»
Про альбом оголосили незвично. У березні 2013-го під час телешоу Saturday Night Live показали п’ятнадцятисекундну рекламу: шоломи, кілька тактів, і все. Наступний ролик показали на фестивалі Coachella, і там уперше разом з’явилися роботи, Фаррелл і Роджерс.
А світову прем’єру альбому влаштували 17 травня 2013 року на 79-му сільськогосподарському шоу в австралійському містечку Ві-Ва. Квитки розлетілися за тринадцять хвилин, платівку послухали близько чотирьох тисяч людей, танцюючи на світлодіодному майданчику просто неба.
«Get Lucky» стала піснею літа на всій планеті: перше місце приблизно у двадцяти країнах, єдиний британський хіт номер один за всю кар’єру дуету, рекорд Spotify за кількістю прослуховувань за день. Альбом дебютував першим у США, Британії й Франції, а на вінілі став найпродаванішою платівкою 2013 року в США.
26 січня 2014 року на «Греммі» Daft Punk забрали п’ять нагород, серед них «Альбом року» і «Запис року». На сцені роботи грали разом із Фарреллом, Роджерсом і Стіві Вандером, і «Get Lucky» перетікала в «Le Freak» Chic. Говорили за дует гості, а роботи, як завжди, мовчали в шоломах. Сьогодні альбом стоїть на 295-му місці у списку 500 найкращих альбомів усіх часів Rolling Stone.
Остання пісня роботів
Ця платівка виявилася останньою. 22 лютого 2021 року Daft Punk виклали відео «Epilogue»: один робот вибухає, другий іде назустріч заходу сонця, на екрані «1993–2021». Під цими кадрами звучить «Touch», та сама пісня Пола Вільямса, тільки з оркестром і хором. Ніяких пояснень.
У 2023 році Бангальтер показався без шолома і сказав, що як би він не любив цього персонажа, останнє, ким він хотів би бути у світі 2023 року, це робот. Того ж травня вийшло ювілейне видання «Random Access Memories», і саме його ми тримаємо в руках.
Два шоломи і жодного логотипа
Уперше й востаннє на студійному альбомі Daft Punk немає їхнього логотипа. Лише два шоломи на чорному тлі і назва вгорі ліворуч, написана в дусі «Thriller» Майкла Джексона. Так сама обкладинка нагадує: це платівка про великі студійні альбоми минулого.
Над образом працювали креативний директор дуету Седрік Ерве і художник Воррен Фу разом із самими Бангальтером і Омем-Крісто. Ретро-гру довели до дрібниць: «яблучка» на вінілі зробили в жовто-червоному дизайні Columbia 1970-х і 80-х.
Кампанію теж будували по-старому. 26 лютого 2013 року у великих містах з’явилися білборди й постери з шоломами, без пояснень. Орієнтиром Daft Punk показали лейблу книжку про рок-білборди на бульварі Сансет. Бангальтер переконував, що справжні білборди зворушують сильніше за банери в інтернеті, а менеджер гурту називав це мінімалізмом, що «створює відсутність інформації».
Як слухати: сторона за стороною
Альбом задуманий як одна подорож, від першої гітари до останнього вибуху. Багато пісень тут про пам’ять: робот намагається згадати себе, людина намагається повернути мить. Назву дует пояснював так: мозок як жорсткий диск, де спогади зберігаються випадково. Ось що на кожній стороні.
Сторона A · 19:01 · вхід у клуб
Give Life Back to Music · 4:35 · вокодер Daft Punk, гітари Найл Роджерс і Пол Джексон-молодший
Маніфест усього альбому: робот запрошує вас усередину і просить повернути музиці життя. Рок-вступ змінюється теплим диско. За барабанами той самий Джей Ар Робінсон з «Off the Wall».
The Game of Love · 5:22 · вокодер Daft Punk
Сумна пісня про кохання, яке закінчилося, коли хтось просто пішов. Дует казав, що хотів передати емоцію істоти, яка не є людиною, але намагається нею стати. Тут вокодер не холодний, а майже плаче.
Giorgio by Moroder · 9:04 · голос Джорджо Мородера
Мородер розповідає своє життя: маленьке містечко, гастролі, ночі, коли він спав у машині. А потім каже, що йому потрібен був клік, метроном, і клік вмикається просто в треку. Далі дев’ять хвилин свободи: диско, оркестр, гітари, барабанне соло.
Сторона B · 15:18 · самотність і танець
Within · 3:48 · вокодер Daft Punk, піаніно Чіллі Гонзалес
Найтихіша пісня: робот не розуміє світу, загубився і не пам’ятає навіть власного імені. Майже нічого, крім піаніно. Один із перших треків, записаних для альбому.
Instant Crush · 5:37 · співає Джуліан Касабланкас
В основі спогад дитинства: дівчина, з якою можна було бути разом, і шанс, який втратили. Свої перші слова Касабланкас викинув як пласкі й заспівав інші, майже на ходу.
Lose Yourself to Dance · 5:53 · співає Фаррелл Вільямс, гітара Найл Роджерс
Пісня про те, як на танцполі всі стають одним цілим. Народилася з бажання зробити танцювальну музику з живими барабанщиками.
Сторона C · 19:17 · серце платівки
Touch · 8:18 · співає Пол Вільямс
Голос без музики згадує дотик і шукає «щось більше», а потім пісня вибухає оркестром і дитячим хором. Понад 250 окремих звукових доріжок, найскладніша річ дуету. Початок відсилає до «Привиду раю».
Get Lucky · 6:09 · співає Фаррелл Вільямс, гітара Найл Роджерс
Фаррелл казав, що «пощастити» тут не лише про ніч удвох, а про диво зустріти людину, з якою одразу виникає хімія. Коли він уперше почув мелодію, уявив персиковий світанок на екзотичному острові.
Beyond · 4:50 · вокодер Daft Punk, слова Пола Вільямса
Пісня про світ за океанами й горами, про землю, що лежить навіть за межами кохання. Починається як кіномузика, литаврами й струнними, а потім переходить у плавний ґрув.
Сторона D · 20:54 · у космос
Motherboard · 5:41 · інструментал
Тут роботи говорять без слів. Дует назвав цю річ футуристичною, такою, що «могла б бути з 4000 року».
Fragments of Time · 4:39 · співає Тодд Едвардс
Едвардс хотів зберегти мить і настрій тих самих каліфорнійських сесій: пісня про те, як прокручуєш у пам’яті уривки тих днів. Приспів він нарізав своїм фірмовим методом з дрібних шматочків, і Бангальтер казав, що це врятувало трек.
Doin’ It Right · 4:11 · співає Panda Bear
Пісня про те, щоб відпустити себе на всю ніч і не збитися з курсу, навіть коли загубився. Єдиний суто електронний трек альбому і останній записаний: Леннокс уклався в три дні.
Contact · 6:23 · інструментал, спільно з DJ Falcon
Починається з голосу астронавта Юджина Сернана з «Аполлона-17», останньої людини, яка ходила по Місяцю: він помічає щось там, у темряві. Далі розгін, як старт ракети. Це єдиний семпл на всьому альбомі. DJ Falcon розповідав, що коли вони ввімкнули готовий трек, у студії вигоріли колонки.
Усі платівки Daft Punk, які є в нас, зібрані на сторінці гурту.
Замість післямови
А як звучали ці роботи до того, як покликали живий оркестр, у сирому, гаражному «Homework»? Звідки взялася «One More Time» і весь мультяшний світ «Discovery»? І що слухав Найл Роджерс, коли вигадував «Le Freak», а Мородер, коли разом із Донною Саммер записував «I Feel Love»? Якщо ця платівка вас зачепила, далі є куди йти.
А якщо хочеться забрати частинку того каліфорнійського літа з собою, на вінілі, ми будемо раді. І так, будемо чесні: на цьому ми теж заробляємо. Але закохати вас у музику для нас усе одно важливіше.
Команда Just Punk Vinyl