Вінілові платівки Vampire Weekend

Гурт склався в Нью-Йорку 6 лютого 2006 року — MusicBrainz фіксує навіть день. Езра Кьоніг, Кріс Байо і Кріс Томсон грають у ньому досі, Ростам Батманґлідж пішов 2016-го, і його відсутність чути на всьому, що вийшло потім. Теги бази вишиковуються передбачувано — indie rock, indie pop, indietronica, — але серед них є два несподівані: afrobeat і chamber pop. Обидва заслужені.

Від африканських гітар до оркестрової важкості

Дебют 2008 року побудований на дуже вузькій ідеї: гітарні фігури західноафриканського типу, клавесин, струнні й тексти про американські університети. Одинадцять треків, жоден не довший за потрібне.

Contra 2010-го цю ідею розширив у бік електроніки: семпли, оброблений вокал, ритми, які вже не хочуть бути гітарними. Саме на цій платівці гурт перестав бути ансамблем і став студійним проєктом.

Father Of The Bride 2019 року — перший альбом без Ростама і найдовший у них: вісімнадцять треків, розкидані між кантрі, госпелом і джемом. Він навмисно нерівний, і сприймати його треба як збірку, а не як цикл.

Only God Was Above Us 2024-го зробив зворотний рух: десять треків, щільних, з фортепіано, спотвореними струнними й помітно важчою фактурою. Скрипку й функцію концертмейстера тут виконує Ерік Ґорфейн, і оркестрова частина написана всерйоз, а не як прикраса.

Що шукати на вінілі

Наш дебютний альбом — не платівка 2008 року, і це варто знати заздалегідь. Це перевидання XL LP 318, надруковане 2025-го на GZ Media, і воно має рідкісну прикмету: у раннауті стоять восьмизначні номери штампера з префіксом «02». Таку систему нумерації XL запровадив тільки 2025 року, тож за раннаутом цей прес відрізняється від усіх попередніх з одного погляду. Колекційна база в нього поки крихітна — 221 копія проти майже шести тисяч у Contra.

Contra зроблена повністю в Німеччині: лак різали в Optimal, і в кредитах названі обидва інженери — Гейно Лея і Марко Клуґе, — там же її і пресували. Мастеринг робили в нью-йоркській The Lodge. Цікаво, що через чотирнадцять років Only God Was Above Us мастерили в тій самій студії: між двома платівками змінилося все, крім людей, які ставили фінальний рівень.

Father Of The Bride виділяється носієм і поліграфією: дві платівки, розгортка з тисненою обкладинкою і плакат із текстами й кредитами всередині. Мастеринг робили в Record Technology Incorporated — каліфорнійській студії, яку зазвичай згадують поруч із аудіофільськими виданнями. Вісімнадцять треків на чотирьох сторонах — компроміс тут очевидний, але зроблений акуратно.

За оцінками картина не збігається з очікуваннями: найнижчий бал у Contra — 4,29, хоч копій у колекціях найбільше. Найвище стоїть свіжий Only God Was Above Us із 4,54. Плакат формату 24 на 36 дюймів лежить у ньому складеним усередині конверта: якщо збираєтеся його вішати, діставайте одразу, поки згини не встигли залягти під вагою платівок.

З чого почати

Той, хто хоче зрозуміти, за що гурт узагалі полюбили, нехай бере дебют — там ідея звучить найчистіше, навіть у пресуванні 2025 року. Слухачу, якому ближча електроніка, ніж гітари, більше скаже Contra. А якщо ви хочете почути гурт сьогоднішній, без ностальгії, — Only God Was Above Us зроблений саме для такого підходу і не потребує знання попередніх.

Ми ставимо їх у Indie Rock, і для дебюту з Contra це точно. Пізні дві платівки за фактурою вже виходять у бік Alternative Pop — там їм теж не тісно.