Вінілові платівки Bullet For My Valentine

Валлійський гурт із Бріджента, який існує з 1998 року, але під нинішньою назвою — тільки з 2003-го. До того це був колектив, що грав переважно чужий матеріал, і саме зміна назви збіглася з моментом, коли вони почали писати своє.

У каталозі є нюанс, через який регулярно виникає плутанина: однойменний альбом 2021 року представлений двома різними виданнями — подвійним у червоно-чорних бризках і однодисковим у синьому прозорому пресі. Назва на конверті однакова, вміст теж, різниця в кількості дисків, кольорі й тиражі. Дивіться на формат, а не на обкладинку.

Як змінювався їхній звук

«The Poison» (2005) — це металкор у чистому вигляді: подвійна бочка, гармонізовані гітарні лінії у дусі британського металу вісімдесятих і чергування чистого вокалу зі скрімом. Альбом досі вважається їхнім найкращим, і саме на ньому побудована більшість концертних програм.

Наступне десятиліття гурт провів у пошуку балансу між важкістю та радіоформатом, і не завжди вдало. Перелом стався на однойменному альбомі 2021 року: вони свідомо повернулися до жорсткості дебюту, прибравши мелодійні приспіви, які напрацювали за роки. Гурт прямо називав його найважчим своїм записом, і за темпами та щільністю це справді так.

Склад за цей час змінився наполовину: барабанщик Майкл Томас грав з 1998 по 2016 рік, його змінив Джейсон Боулд, а басиста Джея Джеймса у 2015-му замінив Джеймі Метіас. Незмінними лишилися вокаліст Метью Так і гітарист Майкл Педжет.

У буклеті цього ювілейного тиражу є конкретна помилка друку, яку варто знати заздалегідь: розкладна обкладинка не містить текстів «Hand of Blood» — пісні, з якої гурт починав і яку грають на кожному концерті, — натомість там надруковано текст «Spit You Out», якої на цьому виданні взагалі немає в трек-листі. Це не альтернативна версія друку, а пряма помилка макета, зафіксована в базі Discogs. Ще одна деталь із кредитів: серед запрошених музикантів значиться фінський віолончельний гурт Apocalyptica, чиї партії з’являються в кількох треках цього ювілейного видання, — несподіване сусідство для металкору, але цілком реальне. Права на реліз тримає Sony Music Entertainment UK, а видавничі права розділені одразу між трьома компаніями — Harmageddon Publishing, Universal Music Publishing SAS і EMI Music Publishing.

Що шукати на вінілі

Головна позиція в каталозі — ювілейне видання «The Poison» до двадцятиріччя: червоний прозорий вініл, розкладна обкладинка, ремастеринг. Важливо розуміти, що це саме ремастер, а не оригінальний пресс 2005 року. Мастер переробили під сучасні норми гучності, і на гучних місцях це чути — динаміка стала рівнішою, ніж у першому виданні.

Червоний прозорий вініл на такому матеріалі поводиться нормально: щільність запису висока, тихих місць мало, і підвищений фоновий шум прозорої суміші просто нікуди не встигає прорватися.

З чого почати

Відповідь тут коротка: «The Poison», і будь-яка інша порада була б лукавством. Це той альбом, за яким гурт знають, і ювілейне видання — найзручніший спосіб його дістати. Далі має сенс брати альбом 2021 року, якщо хочеться почути, як та сама формула звучить у сучасному продакшні. Проміжні релізи десятих років варто відкладати наостанок — вони найнерівніші.

Суміжні полиці: Alternative Metal, куди потрапили їхні релізи, і Heavy Metal — звідти взяті ті самі здвоєні гітарні мелодії, які тримають більшість їхніх приспівів.