Jack White Blunderbuss

«Blunderbuss» 2012 року — перший сольний альбом Джека Вайта після The White Stripes, і головна його несподіванка не в піснях, а в кредитах: замість дуету тут великий склад музикантів, іноді по кілька на один інструмент.

Хто грає

Бас на різних треках ведуть три різні музиканти, гітару — крім самого Вайта ще двоє, бек-вокал співають чотири голоси, серед них Карен Елсон і Рубі Аманфу. Є кларнет і бас-кларнет, скрипка, педальна слайд-гітара. Записували на Third Man Studio в Нашвіллі, у власній студії лейбла.

Що це за видання

Перевидання, лейбли Legacy, Sony Music і Third Man Records, одна платівка. Під цим штрихкодом у Discogs лежить кілька релізів різних років і країн, тож пресування нашого тиражу за ним однозначно не визначити — на слух і на вигляд орієнтуйтеся на саму платівку, а не на опис першого-ліпшого варіанта.

Скільки триває

Сторона A — 21:50, сім треків. Сторона B — 20:07, шість. Разом 41:57 на тринадцять пісень. Розкладка рівна, обидві сторони приблизно однакові за наповненням.

Кому підійде

Тим, хто знає Вайта по The White Stripes і готовий почути його без обмежень дуету: тут є місце і фортепіано, і духовим, і жіночим голосам у приспівах. Сольний матеріал від цього став ширшим, але втратив ту різкість, на якій трималися ранні речі.

Інші релізи — Jack White, а суміжне зібрано в напрямку альтернативний рок.