Вінілові платівки Run-D.M.C.

Історія Run-DMC обривається на конкретній даті: MusicBrainz ставить кінець гурту на 30 жовтня 2002 року — день, коли застрелили діджея Джейсона Мізелла, відомого як Jam Master Jay. Без нього троє з Голліса, району нью-йоркського Квінса, продовжувати не стали. У нашому каталозі лежать п'ять їхніх альбомів, і разом вони закривають майже всю студійну дискографію: від дебюту 1984-го до Down With The King 1993 року.

Як мінявся звук

Дебютний Run-D.M.C. звучить майже порожньо, і це навмисно: драм-машина, розріджений біт і два голоси, що перекрикують один одного. До того реп на платівках робили з диско-акомпанементом і живою ритм-секцією; тут прибрали все зайве й лишили ударні та читку.

King Of Rock 1985 року додає в цю схему гітару — не як цитату, а як другий інструмент нарівні з барабанами. Саме звідси починається те, що в тегах MusicBrainz позначено як rap rock, і саме цим Run-DMC відрізнялися від сучасників.

Raising Hell 1986-го — точка, після якої реп перестав бути нішевою музикою. Спільний запис «Walk This Way» з Aerosmith вивів гурт у ротацію MTV, куди репери до того просто не потрапляли. Tougher Than Leather 1988 року продовжує ту саму лінію, але вже в оточенні нового покоління, яке грало жорсткіше й швидше.

Down With The King 1993 року — платівка про повернення, зроблена з продюсерами наступної хвилі. Її часто пропускають, і дарма: це найдовший їхній альбом, п'ятнадцять позицій, і на вінілі він фізично не вміщується на один диск.

Що шукати на вінілі

Перевидання Run-DMC робили різні люди, і мастеринг тут — головний критерій. Raising Hell 2017 року й Down With The King 2024-го зводив Гові Вайнберг; дебют 2024-го та King Of Rock 2013-го — Герб Пауерс-молодший. Обидва інженери працювали з оригінальними тиражами вісімдесятих, тож це не сторонні люди з цифровими файлами.

Три платівки з нашої п'ятірки пресували в Record Industry: Raising Hell, Tougher Than Leather і King Of Rock (останній випущений під маркою Music On Vinyl). У примітках до Raising Hell згадані вигравіювані матриці — дрібниця, але для колекціонера це ознака, що прес робили уважно. Оцінка спільноти в цього тиражу 4,52 із трьохсот з гаком голосів.

За кредитами Discogs, записували Raising Hell одразу в чотирьох студіях Нью-Йорка — Chung King House Of Metal, Shakedown Sound Studios, Soundtrack Studios і Magic Ventures. Співпродюсерами платівки в титрах записані самі учасники гурту: Jam Master Jay (під справжнім ім’ям Jason Mizell) і Run (Joseph Simmons), а не запрошені продюсери з боку — рідкісний випадок для середини вісімдесятих, коли звукозапис репу зазвичай контролювали продюсери лейблу. У цій же графі стоїть репліка «Instruments played by Run-DMC» — тобто інструментальна частина, там де вона є, теж їхня власна робота. Одним з інженерів значиться Енді Воллес, який через кілька років стане знаковим ім’ям альтернативного року. Формально альбом видали для продюсерської компанії Rush Productions — власної структури менеджера гурту Расселла Сіммонса.

Дві платівки 2024 року йдуть на кольоровому вінілі — червоному в дебюта й білому в Down With The King. Кольорові суміші за визначенням трохи шумніші за чорну, і на розріджених бітах дебюту тиша між ударами — це половина ефекту. Якщо для вас критична саме вона, чорний прес буде чеснішим вибором; якщо колекціонуєте оформлення — червоний тираж виглядає рівно так, як його задумували до сорокаріччя альбому.

З чого почати

Тим, хто хоче почути, з чого все почалося, потрібен дебют — дев'ять треків, жодного зайвого звуку. Тим, хто прийшов по кросовер із роком, — Raising Hell. Тим, хто вже знає перші три й шукає незручне продовження, — Down With The King, найменш очевидна їхня платівка.

Шукати гурт треба в розділі Classic Rap/Hip-Hop. Якщо ж цікаво, у що ця лінія переросла в дев'яності й пізніше, поруч є Alternative Rap.