Вінілові платівки Swans

Дев'ять жанрових міток у MusicBrainz — більше, ніж у будь-кого іншого з нашої полиці, і жодна не описує гурт цілком. Swans, нью-йоркський проєкт Майкла Джири з великою перервою наприкінці дев'яностих, зібрав такий набір: noise rock, post-punk, experimental, industrial rock, no wave, post-rock, gothic rock. Найчастіше повторюється noise rock, і це не недбалість тих, хто розставляв мітки, а точний портрет.

Як мінявся звук

Ранні Swans — це нью-йоркська сцена no wave доведена до крайності: повільний темп, оглушливий бас, повторення однієї фрази до втрати сенсу. Гучність тут була не побічним ефектом, а методом; концерти гурту вісімдесятих описували як фізичне випробування.

Середній період, з Джарбоу в складі, ввів мелодику й акустичні інструменти. Love Of Life 1992 року — саме звідти: шістнадцять коротких речей, більше схожих на понівечені народні пісні, ніж на індастріал.

Після розпуску 1997-го Джира повернувся до назви лише 2010-го з My Father Will Guide Me Up A Rope To The Sky. Це переродження, а не продовження: вісім довгих композицій, побудованих на нарощуванні, де п'ятихвилинний вступ — норма.

The Beggar 2023 року — найновіша річ у добірці й найтихіша з пізніх: десять позицій, багато простору, менше стіни звуку. Гурту на цей момент понад сорок років, і чути, що доводити щось він більше не збирається.

На тому самому перевиданні «Love Of Life» права позначені одразу двома роками — ℗&© 1992/2015, оригінал і перевидання зазначені через дріб, а не оновлені одним числом. Видавничі права на пісні теж розділені: більшість підписана на Young God Publishing, компанію Джири, і лише одна річ, «She Cries (For Spiders)», належить окремо Jarboe Music — навіть усередині одного альбому автори тримали окремі видавництва. Ранаут на цьому тиражі витравлений вручну, а не штампом.

Що шукати на вінілі

З Feel Good Now треба бути уважним. На конверті самого видання прямо написано: запис злегка відредаговано порівняно з оригінальною версією заради кращої якості звучання. Більше того, пісня «Our Love Lies» на платівку взагалі не потрапила — її віддають цифрою через код у комплекті. Тобто це не повне перевидання оригінального концертного альбому 1988 року, а його відредагована версія. Ремастеринг робили в берлінській micro-moose.

Public Castration Is A Good Idea — теж концертний, і в ньому цікава географія. Сторони A, B і C записані в лондонському ICA 27 березня 1986 року, перший трек четвертої сторони — у ноттінгемському The Garage 13 лютого, другий — у лондонському ULU 14 лютого. Тобто це не один вечір, а зшивка трьох. Перенесення в цифру зробили 2021 року в бруклінській Salt Mastering, ремастеринг — Даґ Гендерсон у Берліні.

Найакуратніше з погляду виробництва — Love Of Life 2015 року: мастеринг Гові Вайнберга в Masterdisk, лак різали в Salt Mastering, прес Optimal Media. У комплекті друкований внутрішній конверт і постер формату A2, а на звороті обкладинки тиснений напис Young God Records. My Father Will Guide Me… 2014-го виготовляли на французькому MPO, мастеринг West West Side Music, лак — Alchemy.

З чого почати

Найм'якший вхід — Love Of Life: пісні там короткі, і структура впізнавана. Для знайомства з пізнім Джирою краще The Beggar. А тим, хто хоче зрозуміти, чому про концерти гурту говорять як про фізичний досвід, потрібен Public Castration Is A Good Idea — але це не платівка для фону.

Ми поставили Swans у Post-Punk, і для вісімдесятих це справедливо. Ближче до правди про звук пізніх альбомів — Industrial.