Вінілові платівки The Lumineers

The Lumineers — американський фолк-рок гурт із Денвера, штат Колорадо, заснований вокалістом Веслі Шульцем (вокал, гітара) і Джеремаєю Фрайтсом (барабани, перкусія), які почали писати й виконувати музику разом ще в Ремзі, Нью-Джерсі, 2005 року. У нашому каталозі — «Brightside» (2022, Decca): одна платівка стереозвучання в розкладній обкладинці, права на звукозапис якої формально належать самому гурту як юридичній особі, а не лейблу. За біографією Last.fm, це вже четвертий студійний альбом гурту — після однойменного дебюту 2012 року, другого альбому «Cleopatra» 2016-го і третього — «III» 2019 року, який дебютував одразу на другому місці чарту Billboard 200.

Від тріо з віолончелісткою до дуету-ядра гурту

За біографією Last.fm, історія гурту почалася ще 2002 року в Нью-Йорку: Шульц і Фрайтс почали писати музику разом після того, як брат Фрайтса, Джош, який був також найкращим другом Шульца, помер від передозування — писати й виконувати пісні для них двох тоді стало способом пережити спільне горе. Пізніше дует переїхав із Нью-Йорка до Денвера, де саме через оголошення про пошук віолончелістки й познайомився з класично навченою Нейлою Пекарек, яка приєдналася до гурту 2010 року. Дебютний однойменний альбом The Lumineers вийшов 3 квітня 2012 року на лейблі Dualtone Records, а перший сингл із нього, «Ho Hey», дістався третього місця в Billboard Hot 100. Віолончелістка й вокалістка Нейла Пекарек приєдналася до гурту 2010 року і залишалася учасницею аж до 2018-го — тобто на момент виходу «Brightside» 2022 року вона вже чотири роки як не входила до складу, і альбом записаний фактично основним дуетом Шульца й Фрайтса, а не тим тріо, що прославило гурт синглом «Ho Hey». За кредитами Discogs, продюсуванням «Brightside» займалися одразу двоє — Сімон Феліче (Simone Felice) і Девід Барон (David Baron), причому останній додатково відповідав і за зведення, і за звукоінженерну роботу на записі — тобто Барон фактично тримав альбом технічно на собі від запису до фінального миксу.

Що шукати на вінілі

Наше видання — стереоверсія на лейблі Decca, ліцензована через Universal Music Operations; конверт розкладний (gatefold). Дев’ять треків загалом: від відкриваючого титульного «Brightside» до фінального «Reprise». У картці Discogs хронометраж жодної з дев’яти доріжок для цього тиражу не вказаний — чесніше сказати про це прямо, ніж вигадати цифри, яких немає в джерелі. Другий трек альбому — «A.M. Radio», що йде номером два на стороні A одразу після титульного треку, а завершує платівку композиція з промовистою назвою «Reprise». За спільнотою Discogs у релізу 807 власників, 80 позицій у списках бажаного і рейтинг 4.51 з 49 отриманих оцінок — стабільно високий бал для порівняно свіжого релізу.

З чого почати

Починайте з «Brightside» — це компактний, усього дев’ятитрековий альбом, і гарна точка входу саме в сучасний, уже дуетний період гурту, який 2019 року дебютував альбомом «III» одразу на другому місці Billboard 200, а тепер звучить без віолончелі, що визначала їхні ранні записи.

Якщо цікавить ширший контекст фолкової й акустичної сцени, з якої гурт узагалі виріс, — перегляньте наш напрямок Кантрі та фолк.

А якщо хочете почути суміжну, більш поп-рокову сторону того ж мелодійного стилю — напрямок Поп-рок покаже споріднені за настроєм гурти.