Вінілові платівки Roger Waters

Роджер Вотерс написав тексти й концепції для більшої частини класичного Pink Floyd, пішов з гурту 1985 року і майже сорок років веде з ним публічну суперечку про те, кому належить спадщина. Для слухача це має конкретний наслідок: під його ім’ям виходить і власна нова музика, і концертні перезаписи флойдівського матеріалу — і сплутати їх на полиці легко.

Тому почнемо з незручного. Платівка «The Wall», яка стоїть у нашому каталозі під іменем Вотерса, — це не альбом Pink Floyd 1979 року. Це саундтрек до фільму Вотерса і Шона Еванса, записаний наживо в Афінах, з треком «The Ballad Of Jean Charles De Menezes», якого на оригінальному альбомі немає взагалі. Три диски, тришаровий конверт, 180 грамів, шістнадцятисторінкова книжка з фотографіями, тиск на французькому MPO. Це добре зроблене видання — але це запис концерту.

Як змінювалося звучання

Сольний Вотерс сімдесятих і вісімдесятих був продовженням флойдівської логіки: довгі концептуальні полотна, магнітофонні вставки, голоси на задньому плані. Далі настала майже двадцятирічна пауза, під час якої він писав оперу і возив «The Wall» стадіонами.

Повернення сталося 2017 року з «Is This The Life We Really Want?». Продюсером став Найджел Ґодрич, і це чути з першої хвилини: замість симфонічних нашарувань — сухий, близький звук, багато простору між інструментами і голос, записаний майже впритул. Матеріал писали в кількох студіях, серед них лос-анджелеська United Recording і нью-йоркська Electric Lady. Два диски, 180 грамів, тиск MPO, конверт-розворот із текстами на внутрішніх кишенях. За кількістю голосів на Discogs це найпопулярніша сольна платівка Вотерса в нашому каталозі — понад тисяча двісті оцінок.

2023-й дав дві дуже різні речі. «The Lockdown Sessions» — короткий американський тиск на Memphis Record Pressing, шість треків і трохи менше сорока хвилин, лаки різав Дейв Кулі в Elysian Masters. Це камерні перезаписи власного матеріалу, зроблені по домашніх студіях під час пандемії, і звучать вони саме так — навмисно оголено.

«Us + Them» — протилежність: три диски, тришаровий конверт, понад дві години концертного матеріалу з туру 2017–2018 років, зроблено у Франції.

Що шукати на вінілі

Головне при виборі — розуміти, студійна це робота чи концертна. З чотирьох позицій у каталозі студійних тут лише дві: «Is This The Life We Really Want?» і, з застереженнями, «The Lockdown Sessions». «The Wall» і «Us + Them» — живі записи, і вони мають властиву концертам щільність, шум залу і публіку в паузах.

Друге — формат. Обидва концертні видання йдуть на трьох дисках у тришаровому конверті. Такий конверт красивий і незручний: він товщий за стандартний і в щільно набитій полиці треться об сусідів. Ставити його краще з краю.

Третє — завод. Дві платівки з чотирьох тиснуто на MPO у Франції, один з небагатьох великих європейських заводів з власним гальванічним цехом. «The Lockdown Sessions» — американський тиск, і це єдина позиція серії, зроблена не в Європі.

З чого почати

Якщо ви хочете почути сольного Вотерса як автора, а не як хранителя каталогу — беріть «Is This The Life We Really Want?». Це його єдиний повноцінний студійний альбом за останні десятиліття і найкраще зведена річ у добірці.

Якщо ви прийшли по флойдівський матеріал, чесніше відразу дивитися на «The Wall» або «Us + Them», але з розумінням, що це концерти. Обидві платівки в нас лежать у прог-році.

А тим, хто збирає сімдесяті як період, а не окремих авторів, більше скаже полиця золотої доби року — там видно, з чого виріс той стадіонний масштаб, який Вотерс возить досі.