Вінілові платівки Nine Inch Nails

Nine Inch Nails — це фактично одна людина: Трент Резнор придумав проєкт 1988 року в Клівленді, де працював прибиральником у студії й записував демо ночами, коли приміщення було вільне. На концертах NIN завжди були повноцінним гуртом, але на платівках майже все зіграно й зведено самим Резнором. З 2016 року офіційним другим учасником став Аттікус Росс, з яким вони до того написали кілька кіносаундтреків.

Як змінювався звук

Pretty Hate Machine (1989) — це ще синті-поп, зіпсований агресією: танцювальна основа, поверх якої накладені шум і крик. Broken (1992) відкидає танцювальність і залишає саму жорсткість. The Downward Spiral (1994) — головна робота: альбом записувався в будинку, де сталися вбивства банди Менсона, і побудований як історія поступового розпаду. The Fragile (1999) розтягує це на подвійний формат із великою кількістю інструментальних епізодів. Пізніший період — це вже здебільшого EP і кіномузика, зокрема оскароносні саундтреки в співавторстві з Россом.

У нашому каталозі NIN стоять в Industrial, і жанрові бази з цим погоджуються, додаючи industrial rock і electro-industrial.

Наше видання The Fragile — Definitive Edition, репресований восени 2022 року на трьох платівках, і майстерингом для цього перевидання займалася студія Baker Mastering, а лак різали в Golden Mastering — обидві студії окремі від оригінального випуску 1999 року. Пресували наклад на Schallplattenfabrik Pallas у Німеччині, і в кредитах ця компанія вказана тричі — по одному запису на кожен із трьох дисків, що підтверджує: усі три платівки друкували на одному заводі, а не розподіляли між різними виробництвами. До комплекту входить 20-сторінковий буклет із текстами пісень і окремий 12-сторінковий есе Боба Езріна під назвою «At The Corner of Nothing and Nowhere: Sequencing The Fragile» — саме Езрін відповідав за фінальну послідовність і плин треків усього альбому. Коду для завантаження цифрової версії в цьому виданні немає. Discogs окремо відзначає, що каталожні номери на упаковці відрізняються від першого європейського тиражу, а копірайт на задній стороні зовнішньої обкладинки посилається на Нідерланди, а не на США.

Що шукати на вінілі

Головна плутанина в каталозі — не всі релізи є альбомами. Quake (1996) — це музика до комп’ютерної гри, написана Резнором на замовлення. Add Violence і Bad Witch — мініальбоми з циклу кінця десятих. Tron: Ares — кіносаундтрек, зроблений разом з Аттікусом Россом. Усе це варте уваги, але жоден із цих релізів не є студійним альбомом NIN.

The Fragile і The Downward Spiral видаються у розширених версіях — три платівки й подвійник відповідно. Це не маркетинг: обидва альбоми довгі, а зведення в них навмисно динамічне, з дуже тихими епізодами між шумовими стінами.

Pretty Hate Machine на 180 грамах — це перевидання з ремастера кінця двохтисячних. Оригінальний прес TVT Records 1989 року рідкісний, і плутати їх не варто: різниця і в мастерингу, і в ціні суттєва.

З чого почати

The Downward Spiral — правильний перший альбом: він найцілісніший і саме на ньому побудована репутація проєкту. Pretty Hate Machine, який у нас забирають найчастіше, підійде тим, кому ближче танцювальна основа й синтезатори дев’яностих. The Fragile варто брати тим, хто готовий слухати понад годину матеріалу з довгими інструментальними частинами.

Поруч: Industrial — рідна полиця, і IDM/Experimental, куди веде пізній період і саундтреки.