Deep Purple Fireball

На етикетках цієї платівки стоїть SHVL.793 — каталожний номер британського видання 1971 року. Сам тираж при цьому 2018-го, фіолетовий і лімітований. Такий перенос старого номера трапляється рідко й одразу показує, з чого робили це перевидання: у наліпці прямо сказано, що ремастеринг зроблено з оригінальних аналогових стрічок, а лак нарізано на півшвидкості.

Що це за видання

Європейський тираж 2018 року, фіолетовий вініл, розкладна обкладинка з тисненою фактурою, усередині вкладка з текстами. Лак різали в Alchemy Mastering, різець — Баррі Грінт; його підпис ALCHEMY вибитий у раннауті. Тиснули на німецькій Optimal Media, друк конверта європейський. Ремастеринг робили Енді Пірс і Метт Вортем.

Хто записував оригінал

Продюсували альбом самі Deep Purple. За пультом працювали три інженери: Мартін Берч, Луїс Остін і Алан О’Даффі. Обкладинку зробила британська студія Castle, Chappell and Partners, фотографії — Chagford Studios і Тоні Барретт. Права на запис належать Purpletuity Limited за ліцензією Parlophone.

Що дає півшвидкісна нарізка

Лак ріжуть удвічі повільніше, і стрічку відтворюють так само вдвічі повільніше. Різцю дістається вдвічі більше часу на кожен виток, тому точніше передаються верхні частоти. Для платівки 1971 року з густим органом Лорда і гітарою Блекмора це помітно на «The Mule» і «Fools» — найдовших і найщільніших речах набору.

Що на сторонах

Сім речей, чотири на першій стороні й три на другій. Відкриває платівку заголовний «Fireball», далі «No No No», «Demon’s Eye» і «Anyone’s Daughter» — остання вибивається з ряду майже кантрі-риффом. Друга сторона віддана довгим номерам: «The Mule», «Fools» і «No One Came».

Тривалість за британським вініловим релізом 1971 року в MusicBrainz: сторона A — 20:17, сторона B — 20:03, разом 40:20.

Інші платівки гурту — на сторінці Deep Purple, суміжне зібрано в напрямку Hard Rock.