The Doors Morrison Hotel

Це американський тираж, і його варто не сплутати з європейським: Rhino випустив обидва під однаковим оформленням, і відрізняються вони тільки заводом і матрицями. У цього примірника штрихкод наклеєний на плівку, а не надрукований на конверті, тож після зняття упаковки коду на обкладинці не буде взагалі.

Хто наглядав за різанням

Лак різали в студії Берні Ґрундмана в Голлівуді, і що рідкість — під безпосереднім наглядом двох людей, які мають до цього альбому пряме відношення: Брюса Ботніка, інженера оригінального запису, і Джека Голцмана, засновника Elektra. У раннауті стоять ініціали «BG» і каталожний номер RHI-1-74881-5. Пресували на Record Technology Incorporated. Джерело — оригінальні стереомікси, оформлення і внутрішні конверти без переробки. Тираж має два варіанти раннаутів: в одному номер вигравіювано, у другому вибито штампом, і на звук це не впливає.

Як звучить

Альбом 1970 року зроблений навмисно грубіше за попередні: більше блюзу, менше органних полотен, бас запрошений з боку. Цей прес нічого не пом’якшує — «Roadhouse Blues» на початку сторони A звучить жорстко і близько, а тихі речі середини сторони не тонуть.

Скільки триває

Сторона A — шість треків, 19:22. Сторона B — п’ять треків, 18:25. Разом 37:47. Найдовший номер — «The Spy» на 4:21, найкоротший — «Blue Sunday» на 2:10.

Інший альбом гурту в нас — Waiting For The Sun, більше — на сторінці The Doors і в напрямку Золота ера року.