Mumford & Sons Sigh No More

Сорок вісім хвилин на одному диску означають довгі сторони: 23:44 і 24:57. Для платівки, побудованої на акустичних гітарах, банджо і контрабасі, це відчутний компроміс — чим ближче до центру, тим менше повітря лишається верхній частині діапазону. Особливо це помітно на останніх треках кожної сторони.

Хто робив звук

Мастеринг — Боб Людвіг, зведення Руадрі Кушнан, за пультом на запису стояв Франсуа Шевальє. Віолончель на альбомі грає Крістофер Аллан, і в кредитах він виписаний окремо від складу гурту. Учасники зазначені під заголовком «Mumford & Sons Are», зокрема Кантрі Вінстон — сценічне ім’я, а не справжнє.

Що це за прес

Європейське перевидання приблизно 2016 року під ліцензією Universal Island, розкладний конверт. Пресували у Франції, на MPO. Виготовлено в ЄС, права на запис і оформлення належать самому гурту, про що прямо написано на звороті.

Як звучить

Альбом побудований на різких переходах від тихого куплета до повного складу з банджо і духовими, і динаміка тут велика навіть за мірками акустичної музики. Мастеринг Людвіга цю амплітуду зберігає замість того, щоб її стискати, тому платівка вимагає трохи вищої гучності, ніж сучасні релізи, — зате наростання чути так, як вони звучали в студії.

Скільки триває

Сторона A — шість треків, 23:44. Сторона B — шість треків, 24:57. Разом 48:41.

Інші релізи — на сторінці Mumford & Sons, суміжне за звучанням — у напрямку Кантрі та фолк.