Rap Rock & Funk Metal ³²

1986 рік, відеокліп: троє хлопців із нью-йоркського району Квінс у капелюхах-федорах і кросівках Adidas без шнурків буквально проламують стіну між двома репетиційними кімнатами. З іншого боку стоять Стівен Тайлер і Джо Перрі з Aerosmith, рок-зірки, яких на той момент уже вважали вчорашнім днем. Пісня Walk This Way у виконанні Run-D.M.C. стала символом: рок і хіп-хоп, які роками жили на різних радіостанціях і в різних відділах музичних крамниць, раптом виявилися однією кров'ю.

Через кілька років ця стіна впала остаточно. Так з'явилися реп-рок і фанк-метал. У цій музиці гітара перестала бути просто стіною звуку й почала рухатися, як ударні, а голос замість співу заговорив до слухача прямо. Ритм тут важить більше за мелодію, а те, що сказано, важить більше, ніж те, як гарно це прозвучало.

Говорити, а не співати: музика, яка дивиться в очі

У цього стилю два полюси, і обидва про тіло. Перший полюс — гнів. Rage Against the Machine перетворювали несправедливість на фізичну силу: їхні пісні не пояснюють, що світ влаштований погано, вони дають цю думку відчути м'язами. Другий полюс — радість і біль живої людини. У Red Hot Chili Peppers є безсоромний фанк, під який неможливо стояти спокійно, а поруч Under the Bridge, тиха сповідь про самотність і залежність у великому місті.

Об'єднує їх прямота. Речитатив — це мова звичайної людини: щоб кричати разом із вокалістом, не треба вміти співати. Тому люди й впізнають у цій музиці себе. Вона для моментів, коли злість нема куди подіти, коли перед пробіжкою чи важкою розмовою треба зібратися, коли хочеться струсити з себе тиждень. Вона не втішає. Вона дає відчути, що в тобі достатньо сили.

Лос-Анджелес, Нью-Йорк і Сан-Франциско: жанри, що жили через стіну

Америка 80-х за Рейгана. На бульварі Сансет у Лос-Анджелесі панує глем-метал з лаком для волосся й баладами про вечірки. Тим часом за кілька десятків кілометрів, у Комптоні, N.W.A читають про поліцію і вулицю. У Нью-Йорку Beastie Boys, які починали як хардкор-панк-гурт, знайомляться з Ріком Рубіном. Цей студент-продюсер заснував лейбл Def Jam просто в гуртожитку й першим зрозумів, що гітарний риф у дусі AC/DC добре лягає на хіп-хоповий біт. Альбом Licensed to Ill, який Рубін спродюсував для Beastie Boys, довів, що цей гібрид продається.

Шкільні друзі Ентоні Кідіс і Фли ще 1983 року зібрали в Лос-Анджелесі Red Hot Chili Peppers. Їхній другий альбом спродюсував Джордж Клінтон, лідер Parliament-Funkadelic, тобто ватажок того самого фанку, з якого вони виросли. У Сан-Франциско Faith No More змішували метал, фанк і реп, а з приходом вокаліста Майка Паттона отримали голос, здатний бути ким завгодно. Остаточно ґрунт підготувало телебачення: з 1988 року MTV показувало передачу Yo! MTV Raps, і підлітки з передмість дивилися реп на тому самому каналі, що й рок.

Проти лаку для волосся і проти мовчання

Глем-метал наприкінці 80-х здавався костюмованою виставою: спандекс, однакові балади, жодного слова про реальне життя. Нові гурти хотіли того, що мали панк і хіп-хоп, тобто правди і руху. Rage Against the Machine довели цю ідею до кінця. Вокаліст Зак де ла Роча прийшов із хардкор-сцени, а гітарист Том Морелло, син кенійського дипломата, закінчив Гарвард. На обкладинці їхнього дебюту 1992 року — фото в'єтнамського ченця, який 1963 року спалив себе в Сайгоні на знак протесту. Killing in the Name, пісня про расизм у поліції, вийшла того року, коли Лос-Анджелес палав після виправдання поліцейських, які побили Родні Кінга. Гурт підписався на мейджор-лейбл, і за це його постійно критикували. Музиканти ж вважали, що машину треба використати проти неї самої.

Бас, що ляскає, і гітара, що скретчить

Звучання випливає з цього ставлення. Фли грає слепом, техніку якого вигадав Ларрі Ґрем із Sly and the Family Stone: великий палець б'є по струні, ніби по барабану, і бас стає ударним інструментом. Морелло навчився імітувати на гітарі скретч діджея за допомогою перемикача звукознімачів і педалі Whammy. На дебюті RATM навіть надруковано, що під час запису не використали жодного семплу, клавішних чи синтезатора. Барабани тримають прямолінійний хіп-хоповий грув, але грають наживо, сухо й щільно. Пісня часто будується як наростання тиску: спокійний речитатив поверх грува, а потім вибух приспіву. Рубін записував такі гурти майже без прикрас. Альбом Blood Sugar Sex Magik Red Hot Chili Peppers записали в старому особняку на пагорбах Лос-Анджелеса, щоб на плівці лишилося відчуття кімнати й живих людей.

Від Judgment Night до Hybrid Theory

На початку 90-х стіна між жанрами впала остаточно. Anthrax перезаписали Bring the Noise разом із Public Enemy, а саундтрек до фільму Judgment Night у кожному треку поєднував рок-гурт із реперами. Звідси виріс nu metal. Korn та їхній продюсер Росс Робінсон занизили стрій гітар, прибрали фанкову легкість і принесли у жанр особисту травму. Далі прийшли Papa Roach і Linkin Park, у яких на Hybrid Theory спів Честера Беннінгтона чергується з репом Майка Шиноди. Kid Rock у Детройті змішав реп із southern rock, H-Blockx з німецького Мюнстера переклали цю мову на європейську, а луцький Тартак Сашка Положинського довів, що живий гурт і реп чудово звучать українською. Наскільки цей гнів не постарів, показав 2009 рік: британці влаштували кампанію проти шоу X Factor і вивели Killing in the Name на перше місце різдвяного чарту.

З чого почати слухати

Почніть із Californication (1999) Red Hot Chili Peppers. Це альбом повернення гітариста Джона Фрущанте, який пішов із гурту 1992 року й ледве вибрався з героїнової прірви. Фанк тут став меланхолією, а Каліфорнія постає водночас мрією і руїною. Потім поставте дебют Rage Against the Machine (1992) і почуйте, як чотири інструменти без жодного семплу звучать як повстання.

Далі слухайте The Real Thing (1989) Faith No More з піснею Epic, де метал, реп і клавішні вперше зійшлися в справжній хіт. На завершення повертайтеся до початку з Raising Hell (1986) Run-D.M.C. Там та сама Walk This Way, з якої все почалося, і з неї добре чути, як бит і гітара вперше потиснули одне одному руки.