Вінілові платівки St Germain

St Germain — це одна людина, Людовік Наварр, хоча на сцені й на записах з ним завжди грає повний живий склад. У музичних базах проєкт так і заведений: не гурт, а персона з псевдонімом. Наварр майже тридцять років робить одне й те саме і щоразу по-новому — саджає джазових духовиків та африканських інструменталістів поверх хаус-ритму й дивиться, що вийде.

Як змінювалося звучання

«Boulevard» середини дев’яностих був ще досить прямим дип-хаусом із джазовими семплами зверху. «Tourist» 2000 року перевернув пропорції: замість семплів у студію прийшли живі музиканти, і платівка, яка мала стати нішевим релізом для клубної публіки, розійшлася накладами рівня поп-альбому й затягла ціле покоління в те, що потім назвуть ню-джазом.

Далі була пауза на п’ятнадцять років. Однойменний альбом 2015-го Наварр записав із малійськими музикантами: голос і скрипка нгоні Зумани Терети, вокал Нахави Думбії, бас Секу Ба — їхні партії писали в Бамако й привозили до Парижа. У метаданих Discogs цей диск чесно лежить одразу в двох світах, під мітками Electronic і Folk, World & Country, а стилі перелічені як African, Future Jazz, Downtempo і Deep House.

MusicBrainz тримає для проєкту зовсім інший набір: acid jazz, deep house, downtempo, nu jazz. Розбіжність між двома базами тут не помилка, а точний портрет — залежно від того, з якого боку слухати, це або джазова платівка з ритм-машиною, або хаус із живими духовими.

Що шукати на вінілі

У нас два подвійні альбоми, і перше, що потрібно сказати про один із них: «Tourist Travel Versions» — це не «Tourist». Це набір версій і реміксів, випущений до двадцятиріччя альбому, і «Rose Rouge» там існує в чотирьох різних переробках, а звичної версії немає взагалі. На корінці конверта, до речі, назва інша, ніж на лицьовій стороні: там надруковано «Tourist 20th Anniversary (Travel Versions)». Якщо вам потрібен саме оригінальний альбом 2000 року, ця платівка його не замінить.

Технічно обидва видання зроблені на заводі Optimal Media в Німеччині, але з різними ланцюжками нарізки. Лаки для «Travel Versions» різала Марі П’єпжовнік у паризькій студії Translab — її ініціали разом із міткою студії вибиті в раннауті як «MPZ-TR», мастеринг робив Мартін Івесон на ARCo. Labs. Однойменний альбом 2015 року мастерили на Abbey Road, інженер Алекс Вортон.

А ось деталь, яку видно тільки якщо покласти всі чотири сторони однойменника поруч. Сторони B, C і D несуть у раннауті код BF87729, а сторона A — зовсім інший, BF95206. Тобто першу сторону цього подвійника різали окремо й пізніше за решту три: або перший лак забракували, або довелося робити новий під наступний захід тиражу. Усі написи там нанесені від руки, не штампом.

Ще дві речі варто знати заздалегідь. На внутрішніх конвертах однойменника є помилка в кредитах: у «Hanky-Panky» Дідьє Давіда вказано як перкусіоніста, хоча він клавішник, — і на задньому боці конверта три інструментальні треки взагалі не позначені як інструментали. І в нашій картці «Travel Versions» у полі кольору не проставлені 180 грам, хоча вініл саме такий; це наша дірка, а не особливість тиражу.

З чого почати

Якщо ви чули «Rose Rouge» і хочете її класичну версію, ці дві платівки вам не підходять — шукайте оригінальний «Tourist». Якщо ж вас цікавить, у що проєкт перетворився далі, беріть однойменний альбом 2015 року: там менше клубу й більше Малі, а «Real Blues» побудований на семплі польового запису блюзу, зробленого наживо в Фініксі. А «Travel Versions» має сенс як друга платівка до вже наявного «Tourist» — вона працює як коментар до нього, а не як самостійна річ.

Каталожна прописка в обох дисків — Nu Jazz. Ритмічний бік Наварра розібраний детальніше в House, і саме туди варто йти, якщо в його музиці вас тримає біт, а не саксофон.