Вінілові платівки Johann Sebastian Bach

Йоганн Себастьян Бах народився 21 березня 1685 року і помер 28 липня 1750-го в Німеччині — за даними MusicBrainz, це основні дати його біографії. У нашому каталозі він фігурує не як абстрактний класик, а через конкретний запис: повний цикл сонат і партит для скрипки соло у виконанні Іцхака Перлмана, виданий на трьох платівках.

Як змінювалося звучання

Шість творів цього циклу — три сонати (BWV 1001, 1003, 1005) і три партити (BWV 1002, 1004, 1006) — Бах написав для скрипки без жодного акомпанементу, що для епохи бароко було рідкісним рішенням: тодішня скрипкова музика майже завжди спиралася на бас чи клавесин, а тут скрипаль лишається сам на сам зі своїм інструментом на всі шість творів. Найвідоміша частина циклу, Чакона з Партити №2 ре мінор, сама по собі триває майже шістнадцять хвилин — довше за деякі цілі сонати збірки.

Запис, який лежить у нашому каталозі, зробив Іцхак Перлман — один із провідних скрипалів другої половини двадцятого століття. Сесії проходили не одним заходом, а чотирма окремими блоками: 12–16 червня 1986 року, потім 6–9 січня, 4–6 травня і 2–4 червня 1987-го, у Concordia College в Бронксвіллі, штат Нью-Йорк. Продюсером виступив Джон Фрейзер, а баланс-інженером — Джон Курландер. За даними MusicBrainz, Перлман народився 31 серпня 1945 року — на момент цих сесій йому було вже за сорок, тобто це не ранній, а цілком зрілий запис музиканта.

Що шукати на вінілі

Наше видання — комплект із трьох платівок, шість сторін разом: записи 1988 року вийшли у Warner Classics, а 2015-го цифровий мастер оновили просто в студії Abbey Road. Загальний хронометраж усього циклу — сто сорок дві хвилини, розподілені по шести сторонах. Найкоротший за сумою частин твір циклу — Соната №1 соль мінор, шістнадцять хвилин тридцять вісім секунд на чотири частини; найдовший за кількістю окремих номерів — Партита №3 мі мажор, сім частин майже на вісімнадцять із половиною хвилин. При цьому сама лише Чакона з Партити №2 (15:46) майже дорівнює тривалості всієї Сонати №1 — один окремий номер проти цілого чотиричастинного твору.

У кредитах Discogs композитором зазначений сам Бах, виконавцем — Перлман, а лайнер-нотатки до видання писали одразу троє: Бернвард Ламерц, Жан Котте і Робін Стоуелл. Обкладинку прикрашає фотографія Крістіана Штайнера — той самий знімок з оригінального видання вісімдесятих, перенесений на перевидання без змін — обкладинка залишилась незмінною попри тридцять три роки між виданнями.

Колекційна статистика помірна, як і личить класичному релізу для нішевої аудиторії: сто п’ятдесят чотири записи «є в колекції» і рейтинг 4,63 за шістнадцятьма голосами — для нішевого академічного релізу це стабільно хороший показник.

З чого почати

Тим, хто ще не чув сольну скрипкову музику Баха взагалі, варто почати саме з Чакони на платівці B — це найвідоміша й найдовша частина всього циклу, яку часто виконують окремо від решти. Тим, кому цікавий сам запис як артефакт, важливо знати: між першою і останньою сесіями пройшов цілий рік — рідкість навіть для класичних лейблів, де сесії частіше стискають у кілька тижнів поспіль. А тим, хто збирає саме перевидання Abbey Road, ця платівка підійде як приклад: цифровий ремастер 2015 року, притому що оригінальний запис зроблений майже за тридцять років до того.

У каталозі шукайте видання в розділі Classical Music. Суміжний, вужчий напрямок для сучасніших композиторів академічної традиції — Neoclassical Music.