Вінілові платівки Deep Forest

Deep Forest — французький дует Мішеля Санчеса та Еріка Муке, який у 1992 році придумав накласти польові записи пігмеїв бака на електронні ритми і назвав це «етно-електронікою». Ідея належала Санчесу: почувши архівні записи етнографів із Центральної Африки, він вирішив не цитувати їх ілюстративно, а вплести в танцювальний трек. Результат — сингл «Sweet Lullaby», який увійшов у британський топ-10 і зробив дебютний альбом «Deep Forest» номінантом на «Греммі» в категорії World Music Album 1994 року.

Як звучав дует після «Sweet Lullaby»

Успіх дебюту дует не повторював, а нарощував: альбом «Boheme» 1995 року вже взяв «Греммі» саме в тій категорії, де перший диск лише номінувався, а на World Music Awards того ж року Deep Forest визнали французьким гуртом із найвищими світовими продажами — сумарний наклад усіх альбомів дуету згодом перевищив 10 мільйонів копій. «Comparsa» 1998 року, представлена в нашому каталозі, вийшла вже на піку цієї хвилі: та сама формула («жива» вокальна та перкусійна фактура поверх електронного каркасу), але з помітним зсувом від африканських бака до латиноамериканських мотивів. За клавіші на «Comparsa» відповідав не лише сам Санчес — партію на синтезаторі Korg записав Джо Завінул, співзасновник Weather Report, що для альбому етно-електронної сцени є рідкісним перетином джазового й world-music кола. У 2005 році Санчес вийшов із проєкту, і з того часу Deep Forest існує як сольна вивіска Муке — «Comparsa» лишається записом ще того, класичного складу дуету.

Що шукати на вінілі

Наше видання — репрес 2024 року від Music On Vinyl на напівпрозорому зеленому вінілі, лімітований наклад 500 нумерованих копій, 180 грамів, з вкладкою. Це не ремастер із новим зведенням, а перевидання того самого мастерингу, який для оригіналу 1998 року робив Владо Меллер. Крім Завінула, у кредитах альбому — мексиканський перкусіоніст і флейтист Хорхе Рейес та Освальдо Ернандес: саме їхні партії флейти, перкусії й вокалу відповідають за той шар «Comparsa», який відрізняє її від суто африканського звучання ранніх релізів дуету. Тринадцять треків розподілені по обох сторонах без бонусів і ремікс-версій — вінілове видання повторює структуру оригінального альбому один в один, і сторони на диво симетричні за тривалістю: сторона A триває 24:58, сторона B — 24:57, різниця лише в одну секунду.

З чого почати

Якщо вам цікава сама ідея етно-електроніки — з’єднання архівних етнографічних записів і танцювального біта, — «Comparsa» показує цю формулу вже в зрілій версії, ускладненій латиноамериканськими ритмами, а не в її хрестоматійному африканському варіанті з дебютного альбому. Якщо перкусійна та вокальна фактура цікавить вас більше, ніж електроніка як така, зверніть увагу саме на треки другої сторони — «Radio Belize» і «Ekue Ekue» — де партії Рейеса й Ернандеса виходять на перший план найпомітніше. А якщо для вас важливий сам формат видання, лімітований наклад у 500 нумерованих копій на кольоровому вінілі — самостійна причина взяти платівку зараз, а не чекати наступного репресу на чорному вінілі без обмеження тиражу. Ширше про сусідні альбоми в цьому звучанні — на сторінці даунтемпо, ембієнт і електроніка, а суто жанровий контекст Discogs фіксує альбом і в межах ширшої електронної музики загалом.