Вінілові платівки Beastie Boys

На виданні «Ill Communication», яке в нашому каталозі продається краще за інші платівки Beastie Boys, права позначені подвійно: «℗ © 1994 Capitol Records, LLC and Beastie Boys» — тобто копірайт належить не лише лейблу, а і власне гурту як юридичній стороні. Список видавців пісень на цьому релізі займає в кредитах Discogs більш ніж десяток рядків: Brooklyn Dust Music, Unichappell, Sea-Lark, Six Continents, Original J.B. Music та інші — прямий слід того, що альбом зібраний із семплів, кожен з яких треба було ліцензувати окремо.

Як мінявся склад і звук

Гурт зібрався в Нью-Йорку 1979 року, але класичне тріо, яке всі впізнають, склалося не одразу. Джон Беррі, гітарист, був у складі лише 1981–1983-го, а барабанщиця Кейт Шелленбак — 1981–1984-го; обоє пішли ще до того, як 1986-го вийшов «Licensed To Ill», що приніс гурту гучну славу. Після цього ядро — Адам Яух, Майк Ді, Адам Горовіц (Ad-Rock) — лишалося незмінним аж до смерті Яуха в 2012-му. На «Ill Communication» помітна ще одна наскрізна постать: Маріо Кальдато-молодший, якого Discogs позначає інженером цього релізу, а MusicBrainz — довгостроковим учасником продюсерської команди гурту в ширшому сенсі; такі наскрізні звукорежисери в каталозі Beastie Boys трапляються на кількох альбомах поспіль.

Сам реліз записаний і зведений одразу у двох студіях — G-Son Studios і Tin Pan Alley Studios, а продюсерська робота велася в третьому місці, Bundy’s Playhouse; мастеринг робили на Future Disc, пресували на Record Technology Incorporated.

Що шукати на вінілі

Наше видання «Ill Communication» — це подвійна платівка на 180 грамах у розкладній обкладинці, репресована 2009 року. Серед кредитів виконавців Адам Яух вказаний ще й як басист (Fender Jazz і акустичний контрабас), а не лише вокаліст, — деталь, яку рідко згадують поза кредитами конкретного тиражу. У каталозі є і пізніший «Hello Nasty» на двох платівках, і ювілейне 180-грамове видання «Licensed To Ill» до 30-річчя, і «Paul’s Boutique» в розкладній обкладинці — кожен із цих релізів фіксує окрему технічну роботу над перевиданням, а не одну спільну матрицю на весь каталог гурту.

Каталог охоплює і зовсім інший бік гурту: «The In Sound From Way Out!» — це збірка суто інструментальних треків на 180-грамовому вінілі, без жодного рядка репу, а «To The 5 Boroughs» 2004 року представлений у розкладній обкладинці також на 180 грамах як повноцінне альбомне перевидання. Тобто в асортименті одночасно лежать і найбільш семпл-насичена робота гурту, і його інструментальний бік, і пізніший, вже двотисячних років матеріал — і кожен тираж має власні, різні технічні характеристики видання.

З чого почати

Якщо хочеться почути гурт у найвідомішій, максимально насиченій семплами формі — берете «Ill Communication» або «Paul’s Boutique»: обидва належать до напрямку Classic Rap/Hip-Hop. Якщо цікавить конкретно робота з чужим матеріалом і те, звідки взагалі бралися ці семпли, — зверніть увагу на суміжний напрямок Funk: це не наш каталожний тег для Beastie Boys, а джерело значної частини звукового матеріалу, з якого гурт будував свої треки. А якщо хочеться раннього, панкового боку гурту до великої слави — шукайте «Licensed To Ill» у ювілейному виданні.