Вінілові платівки Tom Waits

Том Вейтс — артист, якого або приймають одразу, або не приймають ніколи. Голос, схожий на скрип дверей, тексти про нічні бари й персонажів із околиць, а з 80-х ще й музика, зібрана з металобрухту, шарманок і духових не в лад. На вінілі це звучить саме так, як задумано.

Дві половини кар’єри

Перша — сімдесяті на лейблі Asylum: Closing Time, The Heart of Saturday Night, Small Change. Фортепіано, контрабас, джазові аранжування й герой, який п’є в барі й розповідає історії. Це найдоступніший Вейтс.

Друга починається з Swordfishtrombones (1983), коли він викинув оркестрові аранжування й почав будувати звук із перкусії, марімби й дивних інструментів. Rain Dogs (1985) вважають вершиною, Bone Machine (1992) отримав «Греммі», а The Black Rider народився зі спільної роботи з театром Роберта Вілсона.

Останній студійний альбом Bad As Me вийшов у 2011 році; у 2025-му він несподівано з’явився в спільному записі з Massive Attack. У нашому каталозі його платівки лежать у напрямку Blues, хоча за формою це часто фолк і кабаре — Discogs зазвичай ставить одразу кілька позначок, і жодна не описує його повністю.

Наше видання «Closing Time» — ремастер 2018 року на лейблі Anti-, і права на запис у кредитах Discogs належать не лейблу, а компанії Lost Henry — власному видавничому підрозділу самого Тома Вейтса (© та ℗ 1973, 2018 Lost Henry). Ремастеринг офіційно контролювали троє: інженер Карл Дерфлер, дружина й співавторка Вейтса Кетлін Бреннан і сам артист — рідкісний випадок, коли перевидання дебютного альбому 45-річної давнини супроводжує особистий підпис виконавця. Зводили запис у студії Wally Heider Recorders, а мастерингом за новим міксом займався Піт Лаймен на Infrasonic Mastering. На тираж клеїли синій стикер «Newly Remastered With Waits/Brennan», а на частину примірників — ще й білий, із написом або повним «Download Included / 180g Vinyl», або скороченим «180 Grams Vinyl» — Discogs фіксує обидва варіанти окремо, тобто одна партія друкувалась щонайменше у двох стикер-версіях.

Обкладинку тиражу оформив Кел Шенкель — художник, відомий передусім роботою над альбомами Френка Заппи, а фотографію для неї зробив Ед Кареф.

Наклад тримають у колекціях 4744 користувачі Discogs, із середньою оцінкою 4,5 з 312 голосів — один із найпопулярніших тиражів Вейтса на платформі.

Що шукати на вінілі

Каталог Island 1983–1993. Swordfishtrombones, Rain Dogs, Franks Wild Years, Bone Machine і The Black Rider перевидані на 180 г із новим майстерингом — це найкращий спосіб почути ці записи.

Ранні альбоми Asylum. Сімдесяті теж регулярно перевидають; там важливий теплий аналоговий звук, тож свіжий тираж на щільному вінілі виграє.

Кольорові лімітки. Перевидання Island виходили і в кольорових варіантах обмеженим накладом.

Пізній період Anti-. Mule Variations і Real Gone друкувалися меншими тиражами й трапляються рідше.

Оформлення. У Вейтса конверти часто такі ж дивні, як музика; стан обкладинки тут впливає на ціну не менше за стан диска.

З чого почати

Якщо хочете зрозуміти, за що його люблять — Rain Dogs. Найрізноманітніший альбом і найкращий вхід у пізнього Вейтса.

Якщо ближче класичні пісні — Small Change. Фортепіано, саксофон і найкращі тексти сімдесятих.

Якщо любите важче — Bone Machine. Сухий, майже гуркітливий звук і жодного затишку.