Вінілові платівки Перкалаба

«Дідо» — це альбом 2014 року команди Перкалаба з Івано-Франківська, і перше, що варто сказати чесно: тираж на вінілі 200 примірників був надрукований лейблом «тихий_тихий» у Росії — за формальним записом Discogs країна випуску саме така. Це сталося задовго до 2022 року, коли така співпраця виглядала буденно, і сьогодні це радше факт історії конкретного тиражу, ніж характеристика гурту. Чорний вініл вагою 140 грамів — без прикрас, суто робочий пресинг для реліза, який тоді розходився клубним колом.

Сам альбом — це збірка карпатського ска з панк-запалом і гостьовими іменами, які виходять за межі регіональної сцени. На «Дідобородатий» (A2) співає Юджин Гутц із Gogol Bordello — нью-йоркського гурту з фронтменом українського походження. На «Рай» (B1) з’являється російський арт-рок гурт НОМ, той самий склад ще й прописаний у титрах як автор тексту «Любовь Инженера» (B3). У «Галочки» (B2) чути ДахаБраху, а закриває сторону B «Sun Is Rising» за участю Юрія Гуржи з берлінського Rotfront. Перший трек альбому, «Було Не Любити», підписаний у титрах Discogs як «in memoriam Кузя» — і текст пісні написав сам Сергій Кузьмінський, фронтмен «Братів Гадюкіних» (за даними Discogs, учасник саме цього гурту): позначка «in memoriam» у назві означає, що на момент виходу релізу 2014 року його вже не було серед живих, а рядки увійшли в пісню як посмертна данина.

Продакшн ділився навпіл: сторону A писали з Олегом Морозом, сторону B (окрім останнього треку) — з Віктором Новожиловим, а зводив і мастерив усе Олег Артим — за винятком «Любовь Инженера», яку звів Прохор Алексєєв. Навіть у межах одного альбому команда не тримала одну студійну лінію.

Від «Свята грибів і форелів» до паузи, яку перервало «Навіки!»

Дискографія Перкалаби на Discogs починається 2004 роком, з дебютного «Свято Грибів І Форелів», і далі йде щільно: «Горрри!» (2005), спільний реліз з Qzzaargh (2006), «!Чидро» (2009), подвійний концертний «Ундеропера» (2009), московський концертник «Live In Moscow» (2011) — того ж року вийшов і сам «Дідо» як майстер-реліз, хоч наш вініл датований 2014-м. Останній студійний альбом того циклу, «Джєрґа», з’явився 2013 року. А потім — тиша: наступний запис на Discogs позначений лише 2024 роком, і це не новий альбом, а збірка з промовистою назвою «Навіки!» — прес на вінілі через одинадцять років мовчання. У проміжку гурт існував переважно через фестивальні виступи (Шешори, АртПоле, Уніж) і трибʼют-збірки — свій внесок у трибʼют гурту Скрябін (2006) і НОМ (2012).

Що шукати на вінілі

У каталозі Discogs під іменем Перкалаба фізичних вінілових видань небагато, і «Дідо» — один із рідкісних власне LP-релізів гурту (більшість дискографії — це CD і касети 2000-х). Варто дивитися на рік і країну друку: наш примірник — це саме тираж «тихий_тихий» 2014 року, обмежений двомастами копіями, тож повторний наклад тим самим лейблом малоймовірний. Дискографія показує, що жанрово гурт тримається на межі ска і карпатського фолку (за класифікацією Discogs — Rock/Folk, стилі Ska і Folk), а не чистого етно, і духові партії в кредитах (тромбон, труба, акордеон, цимбали) — це не бонус, а основа звучання.

З чого почати

Якщо хочеться почути, як звучить карпатський дух з панк-заводом — починайте з «Дідо» цілком, сторона A і B тут різні за настроєм: перша тяжіє до танцювального ска, друга — повільніша й тепліша, з «Раєм» і фінальним «Sun Is Rising». Якщо цікавить передусім гостьова частина — шукайте A2 і B5, де українська сцена напряму перетинається з нью-йоркською й берлінською діаспорною музикою. А якщо хочеться зрозуміти, звідки взагалі йде ця традиція фестивального ска-фолку в Україні — варто пройтися по нашому напрямку українського і суміжному українському фолку: там знайдуться сусідні імена того самого фестивального кола 2000-х.