Вінілові платівки Polyvoda

Polyvoda з’явилися 2022 року в обложеному Києві — так буквально описує їхнє походження біографія на Last.fm. Ядро проєкту — троє інструменталістів, басист Денис Левченко, клавішник Кирило Чихрадзе і барабанщик Михайло Бірченко, — і від самого початку вони працюють не як звичайний гурт із постійним вокалістом, а як платформа, що запрошує різних голосів ззовні для озвучення спільного досвіду.

Як змінювалося звучання

У тегах Last.fm Polyvoda позначені одразу кількома словами: український, електронний, синті-поп, арт-поп — і це поєднання точно описує їхній метод: інструментальна тканина з клавішних і баса, поверх якої лягає вокальна лінія, що може належати різним людям від релізу до релізу. Слухачів у Polyvoda поки небагато за міжнародними мірками — трохи більше чотирьохсот на Last.fm, — але це радше ознака молодого проєкту, ніж показник якості — за даними того ж сервісу, треки гурту прослухали в сумі трохи більше чотирьох з половиною тисяч разів.

На «Pilgrims Never Come Back» цей принцип видно прямо в кредитах Discogs: вокальна партія підписана не іменем, а словом Anonymous. Судячи з усього, це не помилка картки, а свідоме рішення — той самий підхід, який Last.fm описує як партнерство з «міжнародними голосами» для вираження спільного досвіду, тільки в конкретному релізі виражений буквально відсутністю імені в титрах.

Що шукати на вінілі

Тираж 2024 року видано на лейблі AbyShoMzk за ексклюзивною ліцензією від самого гурту, права утримує компанія HVG — та сама структура, яка регулярно з’являється співвидавцем в українських незалежних релізах у нашому каталозі — від відомих імен до зовсім молодих проєктів на кшталт Polyvoda, тобто це стала практика роботи лейблу з вітчизняною сценою, а не разова угода. У примітках до релізу прямо вказано: це продукт українського виробництва.

Вісім треків альбому — від відкриваючого «Queens» до заголовного «Pilgrims Never Come Back» — не мають додаткових кредитів на кшталт студії запису чи інженера мастерингу в картці Discogs: тираж задокументований мінімально, і це типова ситуація для дебютних релізів молодих незалежних проєктів воєнного часу, а не показник недбалості видання. Самі назви треків — «Queens», «Homeless», «Richochet», «Drunken Road», «Fog», «Morning», «Bonfire» і заголовний «Pilgrims Never Come Back» — усі англомовні, попри українське походження проєкту: це узгоджується з тим, як Last.fm описує гурт — як платформу, що свідомо звертається до міжнародної аудиторії, а не тільки до українського слухача.

Назва альбому — «Пілігрими не повертаються» — разом з роком заснування гурту в обложеному місті дає контекст, який варто тримати в голові, слухаючи запис: це не абстрактна поетична метафора, а конкретний досвід, з якого виріс сам проєкт.

З чого почати

Якщо хочеться зрозуміти сам метод Polyvoda — інструментальний кістяк плюс запрошений голос, — почніть із заголовного треку «Pilgrims Never Come Back», який закриває альбом і підсумовує його тему — назва треку буквально повторює назву всього релізу.

Якщо цікавить синті-попова, танцювальніша сторона проєкту, зверніть увагу на середину трек-листа, де темп альбому прискорюється відносно неспішного відкриття «Queens».

Ширший контекст української електронної сцени можна знайти в розділі Синті-поп і електроніка, а загальну полицю вітчизняних релізів — у UA (Українське).