King Crimson Lizard

«Lizard» 1970 року — найскладніший альбом раннього King Crimson і той, який навіть відданим слухачам дається важче за інші. Причина видно просто з трек-листа: уся друга сторона — одна сюїта «Lizard» на 23:22, зіткана з чотирьох частин. Вибрати з неї улюблений трек неможливо, її або слухають цілком, або не слухають.

Що це за видання

Перевидання 2012 року під трьома лейблами одразу — Discipline Global Mobile, Panegyric та Inner Knot, номер KCLP3. Одна платівка на 200 грамів у розкладному конверті, що повторює оригінальний. Лак різав Джон Дент у Loud Mastering, і його підпис вибито в раннауті обох сторін: KCLP3 A-1 JONZ LOUD. Фонограма й копірайт належать Роберту Фріппу. Штрихкод 633367910318 надруковано лише на хайпстікері.

Що обіцяє стікер

На наліпці три твердження: оригінальне стерео-зведення 1970-го, свіжа нарізка з майстрів, схвалених Фріппом, і код на завантаження оцифровки оригінальної платівки у 320 kbps. Останнє йде з обмовкою «some copies» — код є не в кожному примірнику, тож обіцяти його ми не станемо.

Скільки триває

Сторона A — чотири пісні й 19:04: «Cirkus», «Indoor Games», «Happy Family» і «Lady Of The Dancing Water». Сторона B — та сама сюїта на 23:22. Разом трохи більше за сорок дві хвилини.

Кому підійде

Тим, хто вже має «In The Court Of The Crimson King» і готовий до джазовішої, духової версії гурту: тут Мел Коллінз із саксофоном і флейтою, Кіт Тіппетт за фортепіано, корнет Марка Чаріга і гобой Робіна Міллера. І тим, хто любить конверти: зовнішній малюнок зробила Джині Барріс, а внутрішній мармур — Koraz Wallpapers.

Решта дискографії — на сторінці King Crimson, а сусідні імена зібрано в напрямку прог-рок.