Tom Waits The Black Rider

«The Black Rider» — не звичайний альбом Вейтса, а музика до вистави Роберта Вілсона за текстами Вільяма Берроуза. Двадцять номерів, половина з них коротші за три хвилини, є суто інструментальні зв’язки на 30 секунд. Слухати це як пісенну платівку не вийде: конструкція тут театральна, з увертюрою і антрактом.

Чому одна платівка на 56 хвилин — це багато

Ювілейний тираж умістив увесь матеріал на один диск: сторона A тягне 26:53, сторона B — аж 29:15. Для тридцяти трьох обертів це дуже щільно, канавку довелося звузити, і гучність тут помітно нижча за звичну. Для тихої театральної музики з акордеоном і духовими компроміс прийнятний, але додати гучності регулятором доведеться.

Що зробили до тридцятиріччя

Новий ремастеринг разом із Вейтсом і Бреннан із оригінальної виробничої плівки, відновлене оформлення, друкований внутрішній конверт із текстами. Лак різав Алекс Абраш у AA Mastering, пресували на GZ Media в Чехії. У раннауті першої сторони видно закреслений каталожний номер іншого релізу — слід від матриці, яку переробляли. Картину на обкладинці малювала Кетлін Бреннан, нотатки писав сам Вейтс.

Скільки триває

Сторона A — 26:53 на десяти номерах, сторона B — 29:15, теж на десяти. Разом 56:08. Найкоротший номер, «Interlude», триває рівно 30 секунд, найдовший — «Gospel Train» на 4:40.

Інші платівки виконавця зібрані на сторінці Tom Waits, а сусідні релізи того ж кола — у напрямку блюз.