Вінілові платівки Fleet Foxes

Fleet Foxes зібралися в Сіетлі 2006 року і одразу пішли проти течії свого десятиліття: замість танцювального інді — багатоголосий спів, акустичні гітари й пісні, які звучать так, ніби їх писали далеко за межами міста. Ядро гурту незмінне від першого дня — Робін Пекнольд і Скайлер Ск’єлсет. Решта складу мінялася, і найгучніший із тих, хто пішов, — барабанщик Джош Тіллман: він грав тут із 2008-го до січня 2012-го, а далі став Father John Misty.

Як змінювався звук

Перший період — це 2008 рік, міні-альбом Sun Giant і дебютний Fleet Foxes. Записували їх у трьох сіетлських студіях: London Bridge, Avast! і Bear Creek. Звук там навмисно негладкий, з великою кількістю повітря між голосами, і саме за це слухачі почепили гурту ярлик chamber folk — камерний фолк, який досі тримається першим тегом у їхньому профілі поряд з indie folk.

Другий період почався з Helplessness Blues. Його писали цілий рік і в чотирьох різних місцях: Reciprocal у Сіетлі — з січня по грудень 2010-го, Dreamland у штаті Нью-Йорк — дванадцять днів у квітні, Bear Creek — десять днів у липні, Avast! — чотири тижні зведення восени. Частину шумів записали в цистерні для води форту Ворден у Порт-Таунсенді. Альбом присвячений Енді Котовіцу — це вказано просто на конверті, і після цієї деталі платівка слухається інакше.

Далі склад розрісся: з 2010-го в гурті постійно грає Морган Гендерсон на дерев’яних духових і контрабасі, Крістіан Варго й Кейсі Весткотт закривають додаткові голоси й клавіші. Пісні стали довшими й менш пісенними за формою — це той Fleet Foxes, який більше цікавить аранжування, ніж приспів.

Що шукати на вінілі

Обидві платівки, що є в нас, — перевидання Nonesuch 2017 року, і обидві подвійні, але з різних причин. Дебютний Fleet Foxes став двоплатівковим не через тривалість: на третю й четверту сторони поклали міні-альбом Sun Giant, і тому на конверті-розкладачці ви побачите сімнадцять позицій замість одинадцяти. Тобто ви купуєте не роздутий альбом, а альбом плюс EP в одному конверті. Мастеринг робив Ед Брукс на RFI Mastering — та сама студія, що зводила більшість сіетлських релізів того кола.

З Helplessness Blues цікавіша історія. Диски різали в Sterling Sound — це видно по вибитому в раннауті клейму STERLING поруч із номером 89215 і буквою сторони. А от витравлений вручну рядок на всіх чотирьох сторонах починається з BELLAV283 — це каталожний номер Bella Union, британського лейбла гурту, хоча на самому конверті стоїть Nonesuch. Метал возили від одного лейбла до іншого, і в металі це залишилося назавжди. Пресували в нідерландській Record Industry, у комплекті — двобічний плакат-розкладачка, який часто губиться в перепродажу: перевіряйте, чи він на місці.

З чого почати

Якщо ви прийшли по голоси й хочете почути, з чого все почалося, беріть дебют: там найщільніший багатоголосий спів, а бонусний Sun Giant дає ще п’ять хвилин того самого. Якщо ближче складні аранжування й довгі форми — Helplessness Blues, він доросліший і похмуріший. Якщо ви взагалі не з фолку, а прийшли з боку інді — почніть із другої сторони дебюту, вона найближча до звичайної гітарної музики.

Обидва альбоми в нас лежать у Country/Folk, хоча Discogs класифікує їх ширше — там до фолк-року дописаний ще й indie rock. Якщо орієнтуватися на цю другу мітку, логічне продовження полиці — Indie Rock: сусіди в цьому розділі працюють із тим самим типом гітарного звуку, тільки без хорового шару.