Вінілові платівки Danny Elfman

Денні Елфман народився 29 травня 1953 року, і до кіно в нього була ціла інша кар’єра: з 1974 по 31 жовтня 1995 року він очолював рок-гурт Oingo Boingo, де співав і грав на гітарі, перкусії, ситарі, тромбоні й скрипці. Дата розпаду не випадкова — гурт завершив історію концертом на Гелловін. Теги MusicBrainz у нього тепер сухі: film score, film soundtrack, soundtrack, video game, modern classical.

Як змінювалося звучання

Перехід із рок-гурту в кіномузику пояснює найбільше в його манері. Він пише не фонову підкладку, а теми — короткі мелодичні фрази, які повторюються й розвиваються, як приспіви. Саме тому його партитури працюють на платівці окремо від фільму, чого не можна сказати про більшість сучасних саундтреків.

Кінець вісімдесятих — «Beetlejuice» 1988 року: духові, чембало, різкі зміни темпу й гумор, зашитий прямо в оркестровку. Це ще дуже близько до того, що він робив у гурті.

1993 року вийшов «The Nightmare Before Christmas», і тут він не тільки написав музику, а й заспівав головного персонажа. Формально це мюзикл, а не партитура, і на платівці він так і працює — з піснями, а не з темами.

«Sleepy Hollow» 1999 року — поворот у бік похмурого симфонізму: великий оркестр, хор, майже повна відмова від жартів. А «Spider-Man» 2002 року й продовження 2004-го показують третій режим — героїчну тему з мідними духовими, побудовану так, щоб її впізнавали з чотирьох нот.

Що шукати на вінілі

Кожна позиція в каталозі — окреме видання зі своїми особливостями, і тут це не формальність.

«The Nightmare Before Christmas» у нас у подвійному американському перевиданні на 140 грамах. Вага незвична: 140 грамів між стандартними 120 і колекційними 180, і це рішення заводу, а не економія. Лак різали в Nashville Record Productions, майстер готував Дейв Коллінз, друкували на United Record Pressing. Оцінка цього тиражу у колекціонерів висока.

«Sleepy Hollow» — найскладніша позиція за оформленням. Це варіант із назвою «Кров і броня»: подвійник, де кров’яно-червоний із чорним розводом поєднано з металевим сріблом, у важкій розкладній обкладинці з матовим лаком і вибірковим глянцем, з чорними конвертами з висічкою й друкованою вкладкою одинадцять на одинадцять дюймів. Багатокольорові заливки такого типу — найскладніші технологічно, і поверхня в них найменш передбачувана з усього, що є в каталозі.

«Spider-Man» іде на 180 грамах, «Spider-Man 2» — стандартною вагою, «Beetlejuice» одинарним диском. Спільне для всіх партитур: середній рівень запису тут низький, бо гучність ставилася під кіно. Додавати гучності доведеться, і разом із музикою підніметься шум тракту.

Окремо стоїть «The Grinch» — це збірка різних виконавців, і шукати її в розділі композитора не варто.

З чого почати

Найпростіший вхід — «The Nightmare Before Christmas»: це пісні, а не теми, і слухати їх можна без фільму.

Якщо цікавить саме оркестрова робота, беріть «Sleepy Hollow» — найгустіша й найтемніша його партитура. Далі можна розширювати добірку розділом Soundtrack.

Ну а «Beetlejuice» варто взяти тим, кому цікавий Елфман до того, як він став академічним: там ще чути музиканта з рок-гурту. Поруч логічно стають інші роботи для великого екрана в розділі Кіно.