Вінілові платівки John Lee Hooker

На нашому виданні «The Best Of Friends» 2024 року в раннауті сторони C прямо стоїть позначка «RE-1» — цю сторону перерізали заново, тоді як інші три лишилися з першого разу. Це задокументований у Discogs факт, а не легенда колекціонерів: одна платівка, але різна історія виробництва для кожної сторони окремо.

Як змінювався звук

Джон Лі Гукер народився 22 серпня 1917 року в окрузі Коахома, штат Міссісіпі, а помер 21 червня 2001-го в Лос-Алтосі, Каліфорнія. За визначенням Last.fm, він фактично створив власний піджанр блюзу — поєднання буги-вугі фортепіанного ритму з гіпнотичною, майже монотонною гітарною партією й наспівним вокалом, що не завжди тримався строгого такту. Найвідоміші його пісні — «Boogie Chillen» 1948 року і «Boom Boom» 1962-го — стали стандартами, які пізніше перегравали десятки інших виконавців. «House Of The Blues», наш топовий тираж, спершу вийшов 1959 року на лейблі Chess Records; сучасне перевидання додає до оригінального альбому два бонус-треки, позначені як A7 і B7, яких на платівці 1959 року не було. «The Best Of Friends» — це вже збірка, зібрана під назвою, що натякає на дуети й співпрацю, а не окремий студійний альбом. Права на записи «The Best Of Friends» тримає BMG Rights Management — компанія, що управляє каталогами десятків виконавців минулих десятиліть, а не оригінальний блюзовий лейбл; це типова доля старого репертуару після кількох перепродажів прав.

Що шукати на вінілі

Обидва наші тиражі пресовані на одному заводі, GZ Media, хоча вийшли з різницею у дев’ять років. На «House Of The Blues» другим гітаристом вказаний Едді Кіркленд, а фортепіано грали одразу двоє — Боб Терман і музикант під сценічним іменем Boogie Woogie Red, що для однієї платівки нетипово. Фотографії для оформлення зробив Дон Бронстайн. Discogs відносить цей тираж до стилю Delta Blues — коріння жанру. «The Best Of Friends», навпаки, позначений як Electric Blues: лак для нього різали в Trutone Mastering Labs у Нью-Йорку, а дата в раннауті — лютий 2024 року. Ліричні нотатки на конверті написав Джас Обрехт, визнаний блюзовий журналіст. Обидва тиражі мають чотирнадцять треків кожен, хоча природа цих чисел різна: у першому випадку — альбом плюс бонуси, у другому — складена збірка. Країна випуску теж різна: «House Of The Blues» позначений як європейський реліз, а «The Best Of Friends» — «Worldwide», без прив’язки до конкретного регіону в базі Discogs. У кредитах обох релізів сам Гукер вказаний одразу за трьома ролями — вокал, гітара і автор пісень, — що для блюзмена його покоління підтверджує повний контроль над матеріалом, не лише виконавство.

З чого почати

Якщо хочете почути Гукера в найчистішому вигляді — беріть «House Of The Blues», це найближче до його оригінального дельта-блюзового звучання 1959 року. Якщо цікаво, як він звучав у дуетах і пізніших записах — це «The Best Of Friends», де стиль ближчий до електричного блюзу. У нашому каталозі обидва лежать у напрямку Blues, а якщо хочеться відчути, як блюз перегукується із джазовою традицією — загляньте також у Jazz/Blues, де стоять суміжні за духом виконавці.

Штрихкод «House Of The Blues» — 8436542018210, а «The Best Of Friends» — 4 099964 034677: два зовсім різні коди, за якими легко відрізнити тиражі навіть без обкладинки. Обидва варіанти корисно тримати в голові, якщо купуєте платівку як подарунок — переплутати їх легко, назва майже однакова, а зміст і рік випуску різні.